[419x336]
Коли крізь шибку до кімнати,
Загляне теплий сонця промінь.
Шепоче час “Пора вставати”
І вже дзвінкий почувся гомін.


Тоді так солодко у ліжку,
Під теплим білим покривалом,
Поволі випростати ніжки,
І мріяти про пряну каву.


Щоб з молоком ,і щоб кориця
Звабливо з пінки визирала.
І щоб гвоздика, як цариця
Блаженства смак подарувала.


Обов’язкова філіжанка
З недоторканого сервіза.
І наче щира парижанка,
Я волю дам своїм капризам:


Весь день ходитиму в піжамі,
А їсти - лише темну “Мілку”.
Перечитаю Мурукамі,
І зупиню годинну стрілку.


Зустріну вечір ніжним поцілунком,
Йому віддам останні крихти астя.
“Зима” Вівальді стане одарунком,
В полон Морфею тіло тихо здасться.


ЛЕДІ МЕРІ.