[640x428] |
|
Біль розлуки, смуток і жалі. Прийде туга і названа старість Й сум по отчій праведній землі. Там в’юнка протоптана стежина Між гаями бігла до села, А біленька мамина хустина Над полями лебедем пливла. І від щастя виростали крила, Щось святе співало у душі. Мов бальзам, вливалась Божа сила, Ноги цілували спориші. Посміхалась гронами калина, Щось їй явір тихо гомонів. Душу рвала туга журавлина І бентежив соловейка спів. Все минеться… Згасне біль розлуки, Безутішні сльози і жалі. Прийде старість і підсилить муки – Вічний сум по батьківській землі... © [100x] |