Ех, прям не знаю як і почати. Багатослівність починаючих блогерів це притча во язицех. Мене звуть Валя Сквозняк і я починаю серію постів про мої переробки одягу. Звісно, мені не дає спати слава secondstreet.ru , але якщо серйозно, то мені схотілося показати, що бути стильною і модною можна навіть при повній відсутності грошей (принаймні я вірю, що мені це вдається).

Короткий вступ.
Я з дитинства щось перешиваю, шию і майструю. У мене ніколи не було модного одягу, взуття чи іграшок, тому що нас було троє дітей в сім’ї і зайвих грошей не було ніколи, а батьки були вчителі музики. А красивою бути хотілось. От і придумувались якісь штуки з бабусиних і маминих суконь. Потім у нас в місті з’явилися секонди. І шмотки тупо полилися рікою в моє життя. Моє кредо: яка різниця, скільки років вашим кедам, якщо ви гуляєте в них по Парижу. Мої гроші витрачаються на все що завгодно, окрім одягу: на поїздки, на відпочинок і т.д.
Так от, про переробки одягу. Я вмію шити. Був навіть період в моєму житті, коли я заробляла цим на життя. Але зараз я працюю дуже багато, у мене навчання, ремонт і планується декрет, тому шити просто не має часу. Я не шию одяг, я його переробляю. Основна вимога переробки – простота. Тобто, переробка може бути довгою, нудною, але не складною.
І так як фотки я завантажу завтра, то хочу повідати вам про мій самий перший крутий кастомайзинг майки.
Взагалі-то у мене немає фотки цієї феєричної майки. Вона була моя улюблена, але я її зносила раніше, ніж зібралася фоткати. Ця майка була дуже насиченого персикового кольору. Я її носила на роботу. Два роки тому я пересіла на велосипед, і почалався кастомайзинг. Я їхала на роботу, ще й на зустріч з майбутнім начальством, і мене обісрала пташка. Так, не побоюся цього слова, саме обісрала. Причому, нажерлась перед цим вона чогось типу шовковиці. Ну ви уявляєте, яка це була пляма, ще й на самому видному місці. Я увірвалася в квартиру батьків з криком: «Мамо, дай мені брошку, бігом!!!». Але мамині брошки на простій трикотажній майці сиділи як на корові сідло. І тут я побачила у мами на столі красивий великий пластковий гудзик. І я тупо пришила його на місце плями (він якраз її прикрив). Співбесіда відбулась, мене прийняли на роботу, і я пришила ще кілька гудзичків, щоб всі думали «що так і треба». І по дорозі додому того ж дня мене знову обісрали. Я не роздумуючи пришила знову гудзик. Атака на мою майку тривала ціле літо. Під кінець літа всі почали питати у мене де я купила таку круту майку. За два роки майка вкрилася гудзиками навіть на спині, вони були різного розміру, форми, але їх об’єднував колір – всі гудзики були білі. І от це літо стало для неї останнім, бо я дуже сильно її носила, і навіть європейська якість не допомогла. Шкода, що немає фото, майка була дуже крута.