Русалка раділа, русалка сміялась,
У лагіднім морі грайливо купалась.
Ніжно гойдалась на гребені хвилі,
Вільно розкинувши рученьки білі.


Диво очі, кольору фіалки
У безмежно юної русалки.
Диво очі, а у них зізнання -
"Я так хочу справжнього кохання".

Перлинами пишне волосся прибрала,
Світилася щастям – вона покохала.
Та раптом дізналась. За що така кара?
Людина русалці не пара, не пара



Русалка ридала, русалка металась,
З бурхливої хвилі в безодню кидалась.
У мріях залишилась – сукня весілля,
Шампанським не стане морськая піна.