Колись було добре.
Згадаю...
Падав нестриманий сніг
Над підвіконням розлуки...
Барвами тінь-оберіг
Марила твОїм коханням,
Всесвіт руйнуючи мій...
Колись було добре.
Минає...
Цей незгасаючий біль
Над підвіконням розлуки
Спалахом стомлених вій
Знову бентежить душу.
Кроки у заметіль...
Колись було добре.
Згадаю...
Заледеніла печаль.
Гріє оголені руки
Пам’яті спів пастораль...
Она ТАКИЕ стихи пишет.... А я её потеряла...
[480x480]