Тепер живу від вихідних до вихідних.
Ненавиджу цей стандарт буднів - школа, компютер, уроки... І так бекінечно...
Хочу чогось особливого, нестандартних вчинків... Мене просто поглинає буденність. Багато хто каже - ти просто дорослішаєш. Якщо подорослішати означає стати людиною з камяним серцем - так я дорослішаю. Звичайно чим старша людина, тим менше вона дивується чи радіє, бо звикає до різних життєвих ситуацій. Взагалі, я рахую, що з віком людина стає лицемірнішою. а по-справжньому можуть відчувати тільки діти. Маленькі янголята... Для них немає півтонів, дня них усе або погане або доре. І тільки з таким відношенням до світу( на мою думку) ми залишаємося вірними собі....
На вихідних хоч щось міняється. Все починається з вечора пятниці. Усі ніби просинаються і починається звичайне рухливе життя міста. Одні ходя по барах, інші на дискотеки, треті просто гуляють.....
І так до понеділка... А з понеділка знов остогидла буденність...
Хоча... І вихідні теж зазавичай однакові- виходиш з двома-трьома друзями....
Але сьогодні класний день.... Щось у ньому є.... Хоч нічого особливого і не сталося...
Я вирішила - Я НЕ БУДУ МІНЯТИ ПРИНЦИПІВ!!! І пішли всі ті кому щось не подобається....
Я дружу з обраними чудовими, просто прекрасними людми . і прекрасні вони душевно а не по грошовому статусі.
І я не збираюся зраджувати своїм друзям і людям які мене поважають....
А щодо любові... мені здається я ще не знайшла... ну тієї, істинної любові... Та принаймні я вирішила, що людям які мені подобаються я теж не збираюся зраджувати... Адже вони особливі... І кращих за них ніколи не буде...