і ось я йду.  Поволі крокую по знайомій з дитинства дорозі. Навкруги - справжня краса! Озеро, по якомуплаває качка з каченятами, піщаний берег, ліс. І стежка, на якій я йду. Йду назустріч сонцю, назустріч вітру, назустріч життю!))

   Сьогодні - особливий день для мене. Чому так? Тому що я прийняла дуже важливе рішення. Рішення переїхати до Києва та вступити в університет імені Карпенка-Карого. І зараз я якраз обдумую всі нюанси свого плану: на що жити, де поселитися ( в гуртожитку чи знімати квартиру?) як потрапити в універ на бюджет?

   Сотні, тисячі питань у моїй голові. "Атомний хаос думок". Але я знаходжу відповіді. Вони спадають на думку спонтанно, але якраз як треба, "в тему".

   Отже, вирішила. Остаточно. Крокую назустріч новому життю. Назустріч мрії. Головне - щоб все вдалося. Та я ж вірю в свій успіх, прикладаю зусилля до досягнення цілі... Тож все буде, як я хочу, або й краще! Дуже на це сподіваюся.

Аня