Тернопільска обл., Бучачський р-н.

29 вересня 2005р

історія
За 19 км на південь від районного центру Бучач розташувалося невелике містечко Золотий Потік. Їхати сюди, якщо навіть ви добираєтеся з Язлівця, вартує все ж через Бучач.

Містечко колись мало назву Загайпілля чи Загайполе (1388-1570). Назву змінило у 1570 році завдяки новому власнику - воєводі брацлавському Стефану Потоцькому, якому на початку XVI ст. Санаторий Весна Трускавец дав ці землі польський король. Стефан змінив назву на Золотий Потік та надав селу статус містечка. Про походження назви оповідає легенда: коли турки обложили фортецю, через деякий час в місті закінчилася вода. Тоді воїни почали копати колодязь і натрапили на джерело, яке дало сили захисникам побороти ворогів.

Починаючи з другої половини XVIII ст., Золотий Потік часто змінює власників: Ольшевські, Ян Стоєвський, Ізраєль Фрідман. У 1875 році містечко придбав Олексій Гнівош. Його родина володіла цими землями до 1939 р.

замок
Замок був зведений Стефаном Потоцьким. А 1676 року твердиню завоював і спалив Ібрагім Шайтан. У такому стані замок перебував до середини ХХ ст.

Квадратоподібний у плані, він збудований із червоного каменю. Його мури – завтовшки в 2 м. На кожному розі фортечних мурів виступали п'ятигранні башти, бійниці на них дивилися в різні сторони світу. Тож ця твердиня мала оглядовий простір на 360 градусів. Замок був оточений глибоким ровом та високими валами. санатории Трускавца Північна і східна башти – двох'ярусні, південна має 2,5 ярусу, їхня цокольна частина значно розширена. Північна башта перебудована, зберегла первинне склепінчасте перекриття першого ярусу, у внутрішній кладці стін є гнізда від балок дерев'яного настилу.

В'їзна брама з надбрамною баштою розташована на центральній вісі північно-східного фасаду замку. Вона квадратна в плані, триярусна. З внутрішнього боку брама прикрашена родовим гербом Потоцьких. Санаторий Весна Трускавец

Палац був збудований у 1840 р. на замовлення власника Ольшевського якимось Влохою. При цьому було зруйновано частину мурів. За переказами мешканців, палац не мав єдиного архітектурного стилю. Головний вхід, приміром, був виконаний у класичному стилі, а бокові сторони – в неоґотичному.

Що говорить з цієї теми ПМБ: "Палац утворює північно-західну сторону замку, він прямокутний у плані, одноповерховий, зі склепінчастим підвалом (сучасний другий поверх — пізнього походження). Внутрішнє планування — коридорне з одностороннім розміщенням анфілади кімнат, обернених у двір. Зовнішня стіна палацу – коридорна, завтовшки до 1,8 м. Подовжений і торець дверного фасаду були оформлені «ґанками» і відкритою галереєю. Портал первинного входу і Санатории Трускавца наличники вікон декоровані ренесансним різьбленням."

За часів Володимира Гнівоша (як подає опис 1914 р.) в палаці зберігалися родинні портрети, дві акварелі роботи Юліуса Коссака на військову та мисливську тематику, портрет Володимира Гнівоша пензля Юліана Фалята, старе срібло та фарфор, Санаторий Весна Трускавец переважно австрійського походження. Бібліотека складалася з 2000 томів класики й белетристики німецькою, польською, французькою та англійською мовами.

Біля замку був парк з алеєю двохсотлітніх лип. Закладений він був все тим же Влохою, а в 1914 р. перепланований львівським садівником Кубіком.

Нині замкові ворота майже завжди закриті, а щоб потрапити на подвір'я, треба обійти мури – або праворуч, або ліворуч. Західної вежі вже немає. Мешканець Золотого Потоку, старий дідок, розказав, що під час Другої світової війни в цю вежу врізався літак. На подвір'ї валяється залишок статуї Міцкевича (цікаво, й досі так?). Якщо ви уважно подивитесь на землю, то одразу помітите якісь заглибини. Що це: сліди від споруд? провалля від підземель? Не знаю. Мовчазні, сліпоокі господарчі споруди – тут ще до радянської влади містився, кажуть, суд. Якось моторошно тут, тільки курки та кози порушують гнітючу тишу.

Але заглянь у темні очі веж: там жах середньовіччя, тьми і гніту, і кров, і ґвалт, і зaграви пожеж.

(М. Драй-Хмара) Санаторий Весна Трускавец

лагідним вересневим днем, 29...

костел
У Золотому Потоці є ще одна пам'ятка давнини. Домініканський Костел був фундований 1634 року подружжям Потоцьких – Стефаном та Марією Могилянкою. Портрет фундатора був розміщений при вході. З лівого боку від вівтаря латиною зроблений напис представляв дієцезію* костелу, а з правого – розміщався образ "Потреба віденська". Костел горів у 1774-му, а також постраждав від пожежі року 1908-го. *дієцезія – церковно-адміністративна одиниця Католицької церкви, яку, за звичаєм, очолює єпископ.