Тернопільська обл., за 10 км на захід від облцентра, Козівський район

Останнє містечко в плані моєї чергової мандрівки. Виснажена, голодна я все ж таки вирішила поїхати у Великий Ходачків заради костелу, хоча в напрямку Бережан існує дуже багато маловідомих, але цікавих на краєвиди та архітектуру містечка та села. Великий Ходачківлежить прямо на трасі, одразу за зупинкою повертайте і йдіть дорогою повз село хвилин 10-15, Санатории Трускавца поки не побачите рештки костелу. Мені повезло познайомитися з дуже гарною родиною, яка мене нагодувала і розкразала дещо і про костел і про навколишні села.

Пані Янка, в якої я питала щодо костелу, народилася у Франції, за національністю полька, переїхала родина її сюди в Україну, на той час у Тернопільське воєводство. Після приєднання 1939р вона все ж таки лишилася тут, не виїхала і в 1944, не дивлячись на терор який відбувався проти польського населення. А було ось що: 16 квітня 1944р СС-Галиччина прибула до Великого Ходачкова. Я так розумію, що був наказ винищити все польське населення. Не жаліли ні дітей, ні старих людей: санаторий Алмаз всього загинуло 862 чоловік. Їх всіх було поховано в братській могилі, яка знаходиться біля костелу, і розмір якої 2м на 30м. Трохи боязливо розказувала мені пані Янка про ці події, але виростила доньку, онука, має господарство і живе тут, не згадуючи ні про Францію ні про Польщу.
Костел

Католицька громада отримала свою парафію у 1882р, відокремившись від Настасіва. Біля костелу знаходиться пам'ятний стовп, на якому написано, що власником був Казіміж Зелиський (Szeliski Kazimierz, [Szeliga] (-1885) ), який був послом (posel : sejm galicyjski : Rada Panstwa ) і офіцером польської армії, і відповідно учасников польського повстання 1831р. Місцеві сказали, що костел був побудований в 1934р. (але ймовірно, що як раз був побудований в кінці XIXст. ) і вже в 60-их рр він мав такий вигляд. При радянській владі тут санатории Трускавца розміщалася школа-майстерня, де вчили на трактористів, потім зерновий склад, який з часом перетворили на склад міндобрив. Вхід до храму забитий дошками, але всередину скрізь них пролізти можна. Будівля не має даху, ніяких настінних розписів не має, можливо воно було все зафарбовано. Наводжу цікавий факт про «збереження» нашої культурної спадщини. Декілька років тому приїжджали поляки. Попросили віддати їм це храм на реконструкцію, але потрібна була деяка допомога, за останнім та за дозволом звернулися до голови сільради. Яка потрібна була допомога полякам при реставрації костелу мені не відомо, але відомо, що поляки так і поїхали не з чим. санаторий Алмаз А костел лишився сам на сам. Римо-католиків майже в Великому Ходачкові майже не має. Невже доля храму - це повна руйнація?