Я помню чудный вечер,
Точнее помню ночь,
Как возвращался я домой,
И шёл по улице пустой.
И тут увидел я тебя,
Как ты валялась у столба,
Трусы твои лежали рядом,
Валялась к верху голым задом,
Я потихоньку подошёл,
Присунул в попку и ушёл,
Потом вернулся я назад,
Вогнал в пи*день, и был я рад,
Мораль сей басни такова:
Нех*й валяться у столба.
______________________________
С одним человеком случилась беда -Друзья от него отказались,
Не стали его приглашать никуда,Исчезли и не появлялись.
Знакомые просто забыли его,В семье уважать перестали.
Он очень тоскует и нет никого,Кто спас бы его от печали.
Он книжки читает, он грустно живет,О помощи даже не просит.
И я вам скажу — это каждого ждет,Кто пить неожиданно бросит!
_________________________________________________________
Увесь громадський транспорт – то хуйня!
Якісь бабульки пацоваті,
В яких мордяки волохаті,
Штовхаються, і пруть, як танки.
І з виду ж справжнії поганки!!!
Яким давно пора сидіти вдома.
Але кудись їх біс несе,
І їм скоріш перед усе
На кладовище треба поспішати.
Та як повилазять всі із хати,
То вже ховайсь, бо це піздєц!!!
Увесь громадський транспорт
Тим говном набитий,
І як почнуть вони усі услух смердіти,
То, сука, вуха закладає,
Ніякого терпєння нє хватає.
Надію маю – ви зо мною згодні.
І може завтра, єслі не сьогодні,
Відчуєте ви це………