Софіти, сцена і вона...
Лиш перші кроки в світ театру....
Від хвилювань всю ніч без сна...
Слова завчила , ніби мантру...
Костюм осяяв цілий зал,
Яскраві блискітки червоні!
В її очах такий запал,
Холодні з остраху долоні...
Це перший крок і перша гра...
Із залу погляд ясний неньки...
А скільки в погляді тепла...
І б'ється віра у серденьку...
І раптом... Ні...Свої слова
Від хвилювання не згадала....
Пополотніла,ледь жива
Щось геть неясно проказала...
Підняла очі на людей,
Дивились з жалістю ,здалося...
А серце рвалось з грудей
Тряслась ,немов настала осінь...
І ось кінець... Шатро куліс
Червоним морем опустилось....
А в неї очі повні слізч
На друзки мрія розлетілась...
І раптом мамине плече...
І тихе:"Донечко рідненька,
Не раз ще мрія обпече
Та поки міцно у серденьку
Її триматимеш,повір
Вона цвістиме!Тож не треба...
Ти тільки ледь торкнулась зір,
А вже образилась на небо...
Я вірю в тебе в твій талант
І я пишаюся тобою!
Тому хутчіш зав'язуй бант
І з новим запалом до бою!"
-Невже я можу далі йти,
Коли нічого не вдалося?
-Крізь терни,прямо до мети!
Чого стоїш,не знаю досі...
Анумо швидко до дітей,
Це ж перший виступ, буде свято!
І мрія знову до грудей
Лягла, щоб кожен день зростати...
**"
Здавалось, просто пару слів
Плече,підтримка,просто віра...
А скільки мрій і їх життів
Було врятовано...А крила?
А скільки пар могутніх крил
Зросли за спиною від того...
А скільки в небесах світил
Було запалено від слова...
Маленькі зірочки вночі,
Лиш тільки тягнуться до неба...
Прошу ті квіти не топчи,
Твоє плече їм дуже треба...
Не осуд ні, не співчуття,
А просто віра в їхні сили!
Хай втілять мрію у життя
Ти подаруй дитині крила...

© Огнєва Інелла