Загальні відомості
[показать]«Kyzyl_cvite.jpg»
Кизил або дерен – це, в більшості випадків, кущі заввишки 5-7 метрів, іноді невелике деревце. Спочатку, на Україні, його вирощували в Криму, але зараз він поширений і в інших областях як у садівників-аматорів, так і на дослідних станціях. Рослина ця невибаглива, не боїться морозів, росте, як на відкритій ділянці, так і в тіні високих дерев і від цього не страждає. Коренева система розміщена близько до поверхні, тому скопувати землю під деревцем не можна, а в сухе літо бажано робити полив. Цвіте він рано, з середини березня, рясно яскраво-жовтими квіточками, зібраними у китиці, і є, фактично, найбільш ранньою медоносною рослиною. Коли на теплого Олекси пасічники вперше випускають бджіл, то ті летять саме до кущів кизилу. Цілий день тут стоїть суцільний гул. Крім того кизил запилюється вітром, тому при посадці це потрібно врахувати. Кущі розташовують на відстані 4-6 м, що покращує запилення вітром. Якщо кущі належать до різних сортів, то запилення відбувається інтенсивніше, і урожай кращий. Листя цієї рослини має характерні яскраво виражені прожилки. Кінчики листків гострі і містять слабку отруту, яка при дотиках до шкірі викликає сильний свербіж. При збиранні урожаю, через цю особливість, приходиться закривати руки і шию. Плоди (кістянка), подовгуваті 1,5-3 см, темно-червоного кольору, достигають в кінці серпня – на початку вересня. Стиглі плоди від найменшого поруху падають на землю, м’які і легко лопаються. Тому їх збирають не зовсім спілими, а потім ягоди, при потребі, можуть дійти до потрібної кондиції. Для цього їх потрібно розкласти тонким шаром на поверхні. Смак кисло-солодкий, може викликати оскому. Деякі садівники, щоб не допустити втрат ягід, підстеляють під деревом плівку, щоб на неї падали зрілі ягоди. Проте тут виникає складність. Під деревом із палих ягід через кілька років проростають нові рослини. І тоді приходиться вибирати між плодами і саджанцями. Спроби розсівати ягоди на окремій ділянці ефекту не дають. Розмножується кизил саджанцями, які виростають під деревом із кісточок. Їх можна викопати і помістити на рік-два в школку, або відразу садити на постійному місці. При посадці слід пам’ятати, що рослини потрібно садити парами, і бажано різних сортів. Перш два-три роки рослина росте дуже повільно. В цей час формується її коренева система. Потім ріст відбувається доволі інтенсивно. Плодоношення починається десь на шостий-сьомий рік.
Використання
[показать]«Кизил.jpg»
Кизил здавна відомий як плодова рослина з цінними лікарськими властивостями. Його дуже цінують за багатство вітаміном С (у них його більше, ніж в лимонах). Плоди кизилу мають протицингові властивості. Нині з ягід готують пасту, желе для живлення космонавтів і моряків в тривалих подорожах. За рахунок дубильних речовин кизил сприяє припиненню послаблення стільця, тобто діє як в'яжучий засіб. Також ягоди кизилу дуже корисні хворим цукровим діабетом і людям з схильністю до нього, оскільки знижують рівень цукру в крові і посилюють ферментативну активність підшлункової залози, сприяючи переварюванню їжі. Існує методика лікування ягодами кизилу геморою, яка дає дуже добрі результати. З лікувальною метою використовують плоди, листя, коріння і кору. Листя збирають в червні - липні, кору - в період сокодвижения, плоди - при дозріванні, коріння - ранньої весни або осені. Листя, кору і коріння сушать під навісом, розстилаючи тонким шаром. Плоди - в сушарці. Зберігають звичайним способом. Термін зберігання - 3 року. Рослина має протизапальну, терпку, жовчогінну, сечогінну, бактерицидну діями. Відвар плодів і кори використовують як загальнозміцнюючий, збуджуючий і тонізуючий засіб. Плоди застосовують як апетитний засіб, що покращує травлення, як жовчогінне при шлунково-кишкових захворюваннях, як терпке при проносах, дизентерії. Дітям при проносах рекомендується дерновий кисіль з додаванням сухих груш. Кизил покращує обмінні процеси в організмі, застосовується при суглобових захворюваннях, подагрі, його використовують при шкірних хворобах, як сечогінний і протизапальний засіб при гострому запаленні сечового міхура, циститі. Настій квітів і листя в народній медицині застосовують як жарознижуючий, бактерицидний засіб при простудних захворюваннях, туберкульозі легенів, тифі. З відвару кореня, змішаного з житнім борошном і медом, роблять компреси на нариви, фурункули для швидшого їх дозрівання. Відвар кореня вживають, настоєм листя роблять полоскання ротової порожнини при малярії. Кизилове варення є високовітамінним продуктом і рекомендується при простуді, грипі, гострих респіраторних захворюваннях. Сік з кизилу використовують як хороший жарознижуючий і протизапальний засіб. Кизиловий лаваш. На Кавказі головним видом використання дерну здавна є приготування лаваша - тонких темно-червоних коржів з висушеної на сонці кашки, в яку заздалегідь перетворюють м'якуш зрілих плодів. У такому вигляді він довго зберігається не втрачаючи вітамінів. Кизил перетерый з цукром. Промийте плоди в проточній воді і протріть їх через сито. До отриманої маси додайте цукор (на 1 кг массы- 2 кг цукру), добре перемішайте, розкладете в чисті сухі банки і загорніть їх. Зберігати в холоді. Відвар плодів : 1 ст. ложка сушених ягід на 1 склянку води, кип'ятити 1 мін, настоювати 2 години, процідити перед вживанням, приймати по 0,25 склянки 3 рази в день до їди.
[показать]«Kyzyl1.jpg»