Як потрібно розміщувати квіти на ділянці
[показать]
«sad.jpg»
Перед тим, як розміщувати квіти , необхідно дослідити місце розташування земельної ділянки: - рівень її освітлення; - характер ґрунту і рівень ґрунтових вод; - можливість створення системи штучного поливу. Квіти можна розміщувати біля входу, на газоні, під кронами дерев, біля паркану, вздовж доріжок. Однією з головних умов при закладці квітника повинна бути добра його оглядовість з різних сторін. Простота задуму, ясність і чіткість малюнка – такі вимоги необхідно ставити до будь-якого типу квітників. Щодо підбору самих рослин, їхнього асортименту, то вони не повинні носити випадковий характер. Кожному з типів квітників характерні певні рослини. Одні квіти гарні серед газону у вільних групах, інші обов'язково вимагають сусідства з чагарниками. Багато видів квітників включають не тільки трав'янисті, але й чагарникові форми рослин. Проте не всі рослини здатні співіснувати одна з одною, тобто рости поруч. Потрібно підбирати рослини так, щоб вони не заважали одна одній, а стимулювали їх ріст та розвиток. на «сусіда». Також необхідно завжди пам'ятати, що яким би чудовим не був задуманий квітник він без якісно підготовленого ґрунту та постійного догляду - приречений на загибель. Декоративні особливості квіткових рослин Декоративні особливості квіткових рослин настільки різноманітні, що часом важко визначити, яка з них головна і визначає вибір саме цієї культури для квіткової композиції. При підборі квітів для важливо враховувати морфологічні ознаки рослин: - висоту; - будову і забарвлення квітів; - характер стебла, фактуру; - розмір, форму та забарвлення листків; Квіткові рослини поділяються на групи: - низькорослі (нижче 50 см), - середньорослі (від 5 см до 100см), - високорослі (від 100 см і вище), - Висота рослин безпосередньо впливає на компонування квітника, створення оригінальних композицій. Важливо враховувати характер і швидкість розростання трав'янистих рослин, особливо багаторічних, які можна розділити на: - кущові, - чагарникові, - утворюючі зарослі. Швидкість сезонного приросту в них різна. Представники кожної з цих груп можуть розростатися повільно, помірковано та швидко. Повільним вважається приріст - менше 3 см за рік; помірним – від 3 до 12 см; швидким – більше 12 см. Повільно ростуть кущові форми декоративних рослин, які утворюють щільний, компактний кущ. Це такі багаторічники, як півонії, дзвіночки інші. Помірно ростуть куртині багаторічники. Їхні межі виражені менш чітко. Наприклад, астильба. Швидко ростуть зарослеві рослини, утворюючи ареали невизначених контурів, межі яких швидко змінюються. Ріст їх доводиться обмежувати, а при проектуванні квітника передбачати резервні території. Зарослі утворюють найчастіше сланкі й повзучі форми рослин такі, як ясколка, очиток, флокс дернистий. Висота квіткових рослин у значній мірі визначає сферу їхнього застосування у квітниках різного типу. Високі рослини найбільш ефективні на задньому плані квітника. Часто їх поєднують разом з чагарниками і деревами для маскування огорожі саду чи непривабливих споруджень. Поєднання рослин за висотою дає можливість розкрити й оцінити красу кожної окремої квітки, її форму, розміри, забарвлення. Крім висоти завжди привертає увагу різноманітність форм. Багато рослин відрізняються за формою суцвіть і нагадують форми: куль, циліндрів, конусів тощо. Важливо при компонуванні квітника враховувати розмір квітки та їх кількість на одній рослині. Слід зважати на декоративні якості листя квіткових рослин. Іноді основну увага привертає на себе не квітка, а листя, оригінальна форма і забарвлення якого є не менш ефектною. Такою є, наприклад, хоста. Чільне місце у квіткових поєднаннях відіграє форма й будова стебла, особливо у рослин, які плетуться. Це стосується запашного горошку, іпомеї, хмелю, троянди, клематисів, тощо. За допомогою них можна створити «вертикальні» квітники. Забарвлення квіток впливає на характер компонування рослин на ділянці. Насичені, яскраво забарвлені квіти повинні становити п’яту частину від загальної маси рослин, решта - спокійні, малонасичені відтінки. Завдяки цьому досягається загальна урівноваженість композиції. Універсального рецепту поєднання квіткових рослин не існує. Квітник можна компонувати з домінуванням одного кольору над іншими , або на контрастному поєднанні різних кольорів квітів, при цьому їхнє розміщення поруч повинне пом’якшуватися переходом від одного до іншого за допомогою проміжних відтінків. Наприклад, при класичному поєднані синього і жовтого кольорів квіток, поруч з жовтими варто посадити квіти кремових, золотавих і рожевих відтінків, біля синього – ряд фіолетових які поступово наближаючи їх до синього. На межі контрастних відтінків розміщують білі квіти. Важливо враховувати співвідношення рослин із фоном. Найчастіше як фон виступає зелень трави і листків, зелений колір діє заспокійливо і врівноважує будь-яку яскраву композицію. Зовсім інша справа – стіна, розташована біля ділянки. Якщо стіна з червоної цегли, на ній краще буде виглядати холодний синій квітник. На темному фоні сині відтінки ніби відступають, на світлому –навпаки наближуються. На фоні білої стіни розміщують рослини з темно–зеленим листям та квітами жовтогарячої гами. Жовті квіти здаються більшими і ближчими, чим насправді. Жовта група є фокусним центром саду. Але непродумані, хаотично розташовані посадки цього кольору можуть зруйнувати баланс, і внести хаос у композицію. У світі квітів є безперечні індивідуалісти. Наприклад, поруч з трояндою може знаходитись хіба що бордюр зі сріблястого стахиса чи прозора хмара гіпсофіли. Інші гарні тільки в масі, і губляться поодинці – це флокс, ромашка, фіалка і барвінок. Важливо при створенні квітника віддавати перевагу блакитним, білим і рожевим тонам, оскільки вони вважаються найменш насиченими і виконуватимуть роль фону. Насичені кольори – червоні, жовті і жовтогарячі – вкрапляються у вигляді невеликих ареалів. Недотримання цих правил колористики може призвести до зайвої строкатості квітника. З наведених прикладів бачимо, що в основі гармонійно поєднаних композицій лежить контраст. У квітнику його можна створити різними способами: - протиставлення форми й розміру листя, суцвіть; - сполучення забарвлення квіток, плодів. Дуже важливо, щоб рослини в квітнику впродовж року забезпечували тривалий колірний ефект – бажано «від снігу до снігу».

Класифікація квітників

В оформленні квітника важливо дотримуватися масштабу: маленький квітник може губитися серед великого газону, великий – конфліктуватиме з навколишнім оформленням. Визначаючи місце розміщення квітника і його розміри, слід враховувати з призначення та функції квіткової композиції. Він може бути як декоративним елементом, так і колекцією рослин даної місцевості чи улюбленого виду (мал. ). Красиво виглядає квітник з лікарських і навіть з овочевих культур (мал. ). За характером розміщення квітів у квітнику їх розділяють на регулярні і ландшафтні. До квітників регулярного типу належать: - бордюри (бордери), - рабатки, - клумби, - партери, - модульні квітники. До квітників ландшафтного типу належать: - змішані бордюри (міксбордери), - групи, - кам'янисті ділянки (рокарії). Окремо виділяють солітери (мал.) та композиції квітів у переносних контейнерах, вазонах, кашпо, кошиках.

Поодинокі насадження
[показать]
«soljter.jpg»
Поодинокі насадження квітково - декоративних рослин називають солітерами. При закладці солітера в основному використовують багаторічники великих розмірів або красиво квітучі чагарники з яскравим листям та тривалим рясним цвітінням. Чудовим солітером може стати кущ гортензії, троянди, або красивий високий кущ дицентри чудової, яку називають у народі «розбитим серцем». Півонія з прекрасними квітками теж гарна як солітер, хоча її цвітіння нетривале, але кущ зберігає прекрасну форму і темно – зелене листя. Красива поодинока рослина доречна не тільки серед газону. Її можна розмістити і при вході в приміщення (мал.). При підборі декоративних рослин для поодиноких посадок необхідно враховувати висоту, забарвлення, форму листків, квітів та суцвіть, тривалість цвітіння, а також загальний вигляд і декоративні якості на протязі всього вегетаційного періоду. Поодинокі рослини можуть гармоніювати з оточуючим середовищем або контрастувати з ним. Для більш повного сприйняття і створення яскравого враження поодинокі рослини розташовують по можливості ближче до глядача, на відстані не дальше двох – трьох кратної їх висоти Групові насадження Насадження із декількох екземплярів одного чи різних видів рослин – називають груповими насадженнями або групами. Вони мають вільні, мальовничі обриси і їх можна розглядати з різних сторін. Доречно розташувати групи з квітів не тільки на газоні, але й поруч з водоймою чи скульптурою. Вони красиві у поєднанні з групою каменів, створюють враження природної композиції. Не варто зловживати великою різноманітністю видів квітів у групі. Досить декількох сортів одного виду багаторічників. Наприклад, три види ірисів: російський, сибірський, німецький. Набагато складніше створити групу з декількох видів рослин. У цьому випадку необхідно враховувати морфологічні особливості декоративних рослин, а також до ґрунту, освітлення і вологості ділянки. Наприклад, можна доповнити групу ірисів астильбою чи баданом. Навесні дуже красиві маленькі групи цибулинних – крокусів, пролісків і ранньоквітучих примул на пристовбурних колах дорослих плодових дерев. Восени на місці крокусів можуть з'явитися рожеві чи білі пізньоцвіти, попередньо висаджені серед крокусів. Групами на газонах вирощують високорослі однорічники з міцними стеблами – садові форми амаранту, високорослі сорти чорнобривців, космею тощо.

Рабатки
[показать]
«rabatka.jpg»
Рабатка – це найпростіший квітник, у вигляді довгої грядки або полоси вздовж доріжки. Її назва походить від німецького «rabbate», що означає грядка. Найчастіше вона представлена неширокою смугою вздовж доріжки. Довжина її довільна, ширина коливається від 40 – 50 до 200 см. Поверхня зазвичай рівна, лише на широких рабатках центр її ледь припіднятий щоб уникнути застою води. Рабатки розміщують як з однієї, так і з двох сторін доріжки – симетрично; вони можуть бути односторонні і двосторонні. В односторонніх рабатках низькі рослини розташовують на передньому плані, а високі - на задньому плані. У двосторонніх – більш високі рослини розміщують у центрі, а по сторонах – низькорослі. Квіти висаджують найчастіше горизонтальними смугами або у вигляді нескладного орнаменту (мал. ), чередуючи два – три кольори. Вздовж стін, огорожі краще розміщувати односторонні рабатки, вздовж доріжок – двосторонні. В оформленні рабатки найчастіше використовують однорічники, дворічники та багаторічники: • алісум, • вербена, • флокс, • піон, • аквілегія, • астильба, • гвоздика, • гейзера, • примула, • піретрум, • хоста, • ірис, • тюльпан, • нарцис, • крокус, • гіацинт, • лілія, • седум, • німзея, • низькорослі сорти айстр, • ешольція, • маргаритки, • портулак, • чорнобривц

Бордери і міксбордери
[показать]
«border.jpg»
[показать]
«miksborder.jpg»
Бордер – це композиція із трав’янистих рослин та чагарників, якою обрамляють клумби, рабатки. Вони представляють собою перехід від горизонтальної поверхні (газону) до вертикального фону. При цьому необхідно враховувати, що бордер повинен по кольору відрізнятися від основного фону квіткової композиції. Для облаштування бордера використовують однорічні та багаторічні низькі компактні рослини. Посадка може бути однорядна, дворядна і багаторядна. Основним асортиментом рослини для створення бордера є Міксбортери – це багатоярусні квітники. Вони є більш складною у виконанні композицією з квітів та чагарників. Квіти в таких квітниках розташовують за висотою. На першому плані потрібно висаджувати низькі рослини і закінчувати високими. Міксбордери - найбільш важка у виконанні композиція з квітів і красивоквітучих чагарників. Це багатоярусний квітник. Квіти в таких квітниках розташовують по висоті – від найнижчих, сланких, до середнього по висоті, і до найвищим. Плавний перехід до вертикального тла допомагає показати у всій красі кожна рослина й одночасна замаскувати недекоративні стебла. Основна умова при складанні міксбордерів - ефект безперервності цвітіння. Його основу складають звичайно чагарники і багаторічники, доповнені - дворічниками й однорічниками. Групи рослин, що цвітуть одночасно, можуть ритмічно повторюватися. Чагарники для міксбордерів: барбарис, бересклет, глід, вереск, гортензія, жимолость, верба, калина, кизильник, магония, горобина, спірея, шипшина, чубушник та ін.

Партери
[показать]
«porter.jpg»
Партери – це пардні квітники, які розміщують перед входом. Висаджують в основному яскраві, дорогі квіти: троянди, сальвію, пеларгонію та інші. З рослинного матеріалу створюється складний малюнок у вигляді орнаменту на фоні піску, черепиці, битого скла, будівельних матеріалів, а сам візерунок виконується із симетричного низького чагарнику та газонної трави. Для партерів також використовують низькорослі і карликові сорти агератума із синіми, блакитними, білими і рожевими квітами. Широко використовується бегонія вічноквітуча, компактні сорти лобелії, що нагадують кульки, густо покриті синіми, блакитними і білими квітами, алісум із приємним ароматом та інші.

Клумби
[показать]
«klumba.jpg»
Клумба – це частина квітника різноманітної форми та розміру. Клумба має симетричну геометричну форму – коло, овал, квадрат, прямокутник. Вона може входить у композицію партеру, але найчастіше представляє самостійну квітучу композицію, яку можна розглядати з усіх боків і помилуватися красою кожної квітки. Дуже важливо пристворенні клумби підібрати рослини так, щоб вони були декоративні в період всієї вегетації. Для клумби характерні однорічники та дворічники, але серед них практично немає ранньоквітучих. Тому висаджують на клумбу і цибулинні рослини, особливо тюльпани, що створюють при цвітінні найбільший ефект. В оформленні клумби використовують пеларгонію, кохію, цинерарію, астру, вербену, віолу, маргаритку, флокс, алісум, іберис, левкой, , чорнобривці та інші рослини. Клумба може бути строкатою або однотонною. ЇЇ можна засадити розсадою у вигляді смуг, виділити центр, розділити на сектори, кожний з яких засадити одним видом квітів. Щороку можна змінювати малюнок, рослини, колір.

Рокарій (альпінарій)
[показать]
«alpinariy.jpg»
Рокарій – це ландшафтна композиція у вигляді кам’яної гірки в якій використовуються сполучення рослин та каменів. Назва цього популярного виду квітника походить від англійського «rock» - скеля. Більшість рослин, що складають рокарій – сланкі, рясно та тривало квітучі. Це смілка, абрієта, арабіс, алісум, ясколка, дзвіночок карпатський, гвоздика – трав’янка, іберис скельний, мускарі, незабудка альпійська, живучка, перстач золотавий, флокс дернистий, чистець шерсистий, простріл весняний, чебрець а також низькорослі сорти нарцисів, примул. Популярні численні види невибагливих очитків - їдкого, скельного та інших. Рокарій можна влаштувати з гірських видів рослин природної флори в поєднанні з мініатюрними сортами тагетесу, алісуму, цинерарії приморської тощо. Прекрасний рокарій можна влаштувати у літній період із сукулент них рослин закритого грунту. У тимчасових експозиціях рослин не висаджуються в грунт, а прикопуються в горщиках. Низькі квітучі рослини відмінно відтіняють хвойні чагарники, карликові форми хвойних дерев, такі як сосна гірська та інші . Так само як і для будь-якої квіткової композиції, альпійські рослини підбирають за висотою, формою листків, забарвленням , величиною квіток та термінами цвітіння. Рослини в рокарії висаджують куртинками, часто в спеціальні місця між каменями або в ущелини. Більшість альпійських рослин віддають перевагу нейтральному ґрунту. Камінь у рокарії відіграє в основному роль фону для рослин, але його використовують і для висадження рослин в якості окремих декоративних елементів. Краще вибирати камені типу округлих валунів або плоских плит нейтрального кольору. Дуже добре для рокарію підходить туф, у його порах прекрасно приживаються мініатюрні рослини з неглибокою кореневою системою. До того ж він легкий. Вдалим вважається використання вапняку; тому що він швидко згладжується і приймає природну форму, але при виборі рослин треба бути особливо уважним: деякі не виносять вапняних ґрунтів тому що вапняк може впливати на рН ґрунту. Таким чином, кращі породи каменю – вапняк (сірий, білий), піщаник, сланець і туф. Граніт не вважається вдалим через щільність і повільне старіння. При укладанні та з’єднанні каменів у рокарії ні в якому разі не можна використовувати цементний розчин. Його прекрасно заміняє звичайна жирна глина. Розташовувати рокарій найкраще окремо від інших типів квітників і так, щоб він був добре освітлений протягом дня, але частково попадав у легку тінь, не перегріваючись на сонце. Було б добре, якщо поруч буде розташовуватися невелика декоративна водойма. Найчастіше рокарій виконують у вигляді імітації природного рельєфу. Водойму краще розташувати з північної сторони рокарію, а пологий схил, де розміщуються основні світлолюбні рослини, орієнтувати на південь і південний схід. Насипана гірка включає не тільки схили (крутий і пологий), але і «вершини», «плато», «обриви» і мініатюрні «долини», кам'яні осипи. Будівництво рокарію починається з розчищення ділянки і позначення на ній контуру підошви майбутньої конструкції. Верхній шар ґрунту знімають. Ретельно видаляють бур'яни. Найбільші камені поміщають униз. Більш дрібними та легкими заповнюють іншу частину рельєфу, уникаючи симетрії. Камені укладають так, щоб вони занурювались у ґрунт на третину їхньої висоти. Деякі можна ставити вертикально. Плоскі плити використовують як сходи. Землю навколо каменів ретельно утрамбовують. Остаточно ґрунт осяде протягом року, але деякі рослини можна висадити, коли пройдуть дощі. На гірці важливо забезпечувати умови для всіх рослин, для цього необхідно подбати про те, щоб на ній були минулого сонячні і тінисті куточки. При посадці рослин необхідно залишати місце для розростання, особливо грунтопокровних – чебрецю, очитків, арабісу. Мініатюрні альпінарії дуже ефективно виглядають у кам'яних вазонах з обробленого і неопрацьованого природного каменю.

Квіткові композиції у підвісних кашпо чи кошиках
[показать]
«kashpo.jpg»
Великої популярності останнім часом набули квіткові композиції в підвісних кошиках та кашпо. Вони можуть прикрасити двері й вікна. Висаджують у них красолю, пеларгонію, петунію а також кімнатні квіти – аспарагус, нефролепіс, бегонію, фуксію. Ідеальною умовою для підвісного квітника є затінок, бо відсутність прямих сонячних променів не дасть можливість ґрунту швидко пересихати.

Декоративні чагарники
[показать]
«buzok.jpg»

Декоративні чагарники – незамінне доповнення до квітів. Навесні, коли в саду ще зовсім не має квітів, вони тільки починають пробуджуватися, привертають увагу пишноквітучі кущі форзиції. У квітні – травні зацвітає мигдаль низький і цвіте рясно яскраво-рожевими квітами. Чагарники красиві у групах і в одиночній посадці, а більшість з них є фоном для квітів. За висотою чагарники можна розділити на 3 групи: - низькі (до 1 м); - середні (1,5-2,0 м); і - високі (3-5 м). Розрізняють їх і за швидкістю росту: швидкі, помірні, повільні. Серед чагарників є вологолюбні (гігрофіти) і засухостійкі (ксерофіти). По- різному відносяться окремі види до освітлення, хоча більшість з них вимагають повного освітлення. Тільки деякі чагарники можуть переносити невелике затінення – це тіньовитривалі, але аж ніяк не тіньолюбні чагарники. Список чагарників для квітників Листопадні чагарники: - айва японська, - барбарис звичайний, - барбарис Тунберга, - глід звичайний, - вейгела квітуча, - вереск звичайний, - гортензія метельчата, - калина звичайна, - кизильник блискучий, - бузок звичайний, - снежноягодник, - спирея (таволга), - форзиція, - чубушник. Ліани: - актинідія, - виноград дівочий п’ятилисточковий, - жимолость каприфоль, - клематис. Хвойні чагарники: - ялина канадська (карликова форма), - яловець козацький, - сосна гірська.

Газони
[показать]
«gazon.jpg»
Площа, яка засіяна травою, яку рівно і коротко підстригають називається газоном. Газон є ідеальним фоном для композицій із квітів. Щоб одержати ідеально однорідний за забарвленням і структурою газон, його засівають насіннями тільки одного виду злаків. Наприклад, м’ятлика лугового. Він не боїться морозів і добре переносить посуху. М’ятлик легко відновлюється і розмножується вегетативно. Гарні для газонів також вівсяниця червона і мітлиця. Тонколиста вівсяниця віддає перевагу піщаним ґрунтам, а м’ятлик луговий суглинкам; вівсяниця краще переносить надмірну вологість, а мітлиця може рости на кислуватих ґрунтах. Для газонів можна використовувати травосуміші. На відкритих сонячних територіях використовують: - мітлицю звичайну (70%); - гребенник звичайний (90%); - м’ятлик луговий (20%); - вівсяницю червону (70%); - райграс пасовищний (10%). Для газонів лугового типу використовують суміш : - м’ятлика лугового (50%); - вівсяниці червоної (35%); - райграсу пасовищного (10%); - мітлиці звичайної (5%). У затінку використовують суміш: - м’ятлик луговий (30%); - вівсяница червона (70%). Або: - м’ятлик луговий (50%), - м’ятлик лісовий (30%), - вівсяница червона (20%). Для газону на якому часто грають діти, використовують ще більш різноманітні травосуміші: - м’ятлик луговий (30%); - вівсяница червона (20%); - мітлиця звичайна (15%); - овсяниця лугова (15%); - листохвост луговий (15%); - конюшина біла (5%). Найкращий час для посіву газону –весна. Ґрунт перекопують на глибину 20-30 см і вносять перегній та торф з розрахунку 3 кг/кв.м. Гарні результати дає і ранньоосінній посів – наприкінці серпня – початку вересня, коли ще достатньо тепло, а дощі сприяють дружньому проростанню насіння і розростанню трав, що можуть зміцніти до заморозків. Іноді насіння газонних трав висівають під зиму, особливо м’ятлик луговий, з розрахунком щоб вони перезимували в ґрунті непророслими і рушили (пішли в ріст) з настанням тепла навесні майбутнього року. При цьому норму посіву насінь збільшують. Висів газонної трави проводять при тихій погоді вручну. Сіяти слід у двох напрямках(впродовж і поперек ділянки), чим забезпечують більш рівномірний висів. Потім заскороджують граблями Закінчивши висів ,ділянку необхідно полити. Для того щоб газон був красивим за ним потрібно доглядати протягом всього вегетативного періоду: поливати, підстригати, підживлювати, виполювати бур’яни.
/За матеріалами статті Лаврик О.О./