Норми і принципи біоетики
Норми біоетики втілюють і акумулюють історичний досвід людства. Вони - сукупна духовна цінність людства. Нормативна етична регуляція поведінки людей щодо природи є процесом вироблення, засвоєння та реалізації минулого, без якого неможливо створювати екологічну позицію і екологічну свідомість. людства. На пустому місці і нічого не з'являється. Основне завдання біоетики як науки лежить в проекції переведення пізнаних природних закономірностей і потреб у поведінку людей. Екологічні норми поєднуються з етичними, і це цілком правильно, бо новоутворені норми утворюють ядро екологічної етики, а його можна визначити як сукупність еколого-етичних норм поведінки.
Етичні норми, що регулюють поведінку людей в сфері взаємодії з природою, виникають вже і на початкових етапах існування суспільства контактів з природою у вигляді звичаїв, заборон, традицій. Норми біоекологічної етики виділилися саме зі звичаїв, але, на відміну від них, являють собою такий спосіб духовного зв'язку особистості з суспільством, який передбачає невдоволеність, критичне ставлення людини до власного життя і соціально-практичної діяльності. Якщо для звичаю обов'язковою є загальнопоширена поведінка, то мораль вчить, як слід чинити свідомо.
Оскільки біоетика є продуктом історичного розвитку, змінюється зі зміною суспільного ладу, екологічні норми поведінки теж постійно змінювалися, переглядалися у відповідності з станом реальної необхідності. Зокрема, те, що вважалося у недалекому минулому дивом трудового героїзму (розорювання заповідних територій, перекривання рік, створення штучних водоймищ, затоплення родючих земель), тепер вимагає перегляду у зв'язку з тим, що антропогенний вплив на природу дорівнює сьогодні геологічним насильницьким змінам. Вчені навіть припускають зміну всіх "алгоритмів еволюції" планетної оболонки під впливом людської діяльності і зміну клімату, що може катастрофічно позначитися на всій території.
Розвиток виробництва та відкриття взаємозалежних законів життя на планеті призводить майже до патової ситуації, в якій опинилося людство. Найсумнішим можна вважати той усвідомлений факт, що Земля як планета, як середовище не вічна. Усвідомлення вичерпності її ресурсів і можливостей швидкого "самолікування" від ран, нанесених нерозумною людською діяльністю, вносить нові елементи у сприйняття людиною природи як єдиного цілого і свою власну залежність від неї, а тому мусить кардинально змінитися і ставлення людини до неї. Людство вже частково усвідомило, що стоїть на порозі катастрофи, яка загрожує існуванню всього живого, всьому, що робить можливим людське життя.Ось такі проблеми постають перед біоекологічною етикою. І оскільки проблеми торкаються не тільки моральної свідомості, а й охорони навколишнього середовища, то екологічна етика починає тісно співпрацювати з правом - соціальним інститутом, який в силі законодавчо охороняти те, що можна на даний момент вберегти, а не діяти по байдужому принципу: " Після нас - хоч потоп".
На даний момент найбезглуздіше було б сподіватися, що всі заклики, гасла і закони настільки дієві, що можуть зупинити екологічно небезпечний процес. Необхідно розробити такі критерії оцінки діяльності сучасних виробництв, за якими охороняти природу було б економічно вигідно. Тоді пріоритет екології над економікою позначиться поступово на моральних засадах і стане етичною нормою.
Розроблена система принципів, за якими громадян має право на здорове і чисте навколишнє середовище:
· принцип Стокгольмської декларації (1972 р.) проголошує: "Людина має право на свободу, рівність і адекватні умови життя внавколишньому середовищі, якість якого дає змогу жити у гідності й добробуті". Далі Декларація проголошує обов'язок урядів оберігати і поліпшувати навколишнє середовище для теперішнього і майбутніх поколінь. Після Стокгольмської конференції деякі держави визначили в своїх конституціях або законах право на сприятливе навколишнє середовище і обов'язок держави берегти його. Однією з гарантій права громадян на сприятливе навколишнє середовище є отримання достовірної екологічної інформації. Населення повинно також знати про об'єкти, які будуються або мають будуватися на території, де воно проживає, про їх можливий вплив на природу і регіону.
· принцип збереження видової різноманітності природи. Щорічно зникають десятки видів рослинного та тваринного світу, мікроорганізмів, бідніють надра на корисні копалини. Вся різноманітність природних багатств повинна бути збережена, бо вона забезпечує стійкість соціальної системи, збагачує духовний світ людини. Пустка на землі - пустка в душах людських.
· принцип екологічної освіти, екологічного виховання, реформування екологічного стилю мислення, а це - вже завдання біоетики, підкріпленої екологічними висновками науки, бо без цього не можна буде вирішити екологічні проблеми. Біоетика як синтетична, але практично необхідна галузь знань, повинна забезпечити формування екологічної свідомості.
Если, вы любите проводить свой летний отдых в самых замечательных и запоминающихся местах, то эта информация именно для вас. Заходите и узнавайте больше.