А що мені, мамо, лихо!
Я, мамо, сміюся, бачите!
Сміються у полі мальви
Зіниченьками гарячими.-
А мати вмовляє гірко:
-Та годі вже, доню, тихо!
У тебе вже , доню, сльози,
Ген сльози від того сміху.

-А що мені , мамо, сльози?
Я, мамо, співаю, чуєте ?
Співаю – аж зорі падають,
Луною в степах ночую. -
А мати вмовляє гірко:
-Та годі вже, годі, доню!
У тебе від того співу
Аж білими стали скроні,

- А що мені, мамо, скроні,
А що мені ті сивини?
Як білою стану зовсім –
Подумають, що калина.
А мати вмовляє гірко:
-Та годі, дитя шалене!
Калини в степу багато,
А ти ж бо - одна у мене...

Автор: Ганна Світлична
Художник: Катерина Білокур

Рамочка від BFlash