Про кохання

Я хочу про кохання написати,
Що в мріях і надіях ожива.
Кохання щастям хочеться назвати, –
Без нього, мабуть, і життя нема.

Кохання святом я признати мушу.
Всесильне ніжне чисте почуття
Чарує наші розум, серце, душу, –
Щасливим, радісним стає життя.

Така чаруюча любові сила
Закоханих підійме до небес
Аж у вершини духу так красиво,
Що навіть не впізнаєш сам себе.

В очах закоханих аж сяє ніжність!
Кохання – дивовижне почуття,
Приносить в серце й душу вітру свіжість,
І розмаїття радощів життя.

Там де взаємність – там цвіте, як рози,
Захопленість і потяг до життя,
А де немає – ревнощі і сльози,
Мольба, приниження і каяття.

Кохання, що ввірветься у твій спокій,
Тебе на пік вершини підійме,
Вервечка нездійсненних мрій високих
Обплутає твій розум, обніме.

А від кохання, – я напевне знаю, –
Пізнав би світ увесь таких подій,
І відкриттів вражаючих розмаю,
Прекрасних помислів і чистих мрій.

Ми прагнем сенс узнати існування,
І є логічна думка, чи знаття:
Можливо, в пошуках свого кохання
І є весь сенс безцінного життя.

Автор Марія Дьогтяр. 05.08.2010р.