Встаю й лягаю з думкою про тебе,
Для мене ти, як зірка провідна,
Що світить уночі і вдень край неба,
І не в сузір’ї, а сама – одна.

Як подумки з тобою розмовляю,¬
У відповідь – лиш тишина німа…
Слова мої на аркуші лягають,
Сповиті смутком, строками письма.

Ти, навіть, неозброєним в них оком
Помітиш усі порухи душі,
Всі почуття, які я ненароком
Без зайвих думок виклала в вірші.

Так сталося…Палає зірка ясна,
Холодне ніжне світло з неба ллє.
Життя для мене й світ такий прекрасний
В промінні чарівному постає

Думки мої, бажання, мрії линуть
В безкрайню і бездонну вись
В надії, що, блукаючі, зустрінуть
Твої бажання і думки колись.
Автор Марія Дьогтяр.07.07.2010 року