Ми живемо в світі мертвих, йдемо в кімнати мертвих, гуляємо вулицями мертвих, містами мертвих - людей без очей, без голів; людей з фабричними почуттями й стандартними реакціями; людей із газетними мізками, телевізійними душами та шкільними ідеалами... якось ти сказав мені, що усе якось кепсько: люди злі, навколо бруд, сміття, чорнота, хвороби... ти правий, я думаю так само, як і ти. Відносини між людьми нагадують мені смерть, що згідно вікісловнику є "припиненням життєдіяльності організму"... У мене в такому разі постає питання: чому ніхто не придумав, як із цим миритися?