Мов ріка... тече спокійно, рівно, тихо... та раптом з'являється вітер, і вона гомонить, вирує... Так і ти - то лагідна, тиха, спокійна, любляча... і, раптом, - вередлива, жорстка, - шалена! Тебе так важко зрозуміти, але це так важливо.
Чи спроможний хтось задовільнити тебе, твої примхи, твої потреби?.. потреби шаленої кішки... що потрібно тобі? Чи ти сама знаєш? А якщо знаєш - чому мовчиш? Говори. Кажи це тому, хто знає, хто хоче глибше пізнати тебе.
Ти не довіряєш... та чи будеш ти щаслива зі своєю самотністю душевною? Кому потрібен твій внутрішній світ, коли ти зачинила його?
Можливо, ще не пізно.. Дій... Та - шаленій лише від щастя, кохання... будь відвертою та щирою з тим, хто поруч!