виросли діти гості роз'їхались
друзі – хто спився хто втік а хто йобнувся
я намагаюсь сприймати зі сміхом це
але й без сліз не обходиться повністю

маска моя приростає до шкіри вже
не впізнаю себе в жодному дзеркалі
ще у життя намагаюся вірити
але у снах зустрічаюсь з померлими

я поглинаю світло й повітря
води і землі довколишні трави
я розростаюся наче повір'я –
є у мені навіть власна держава

там цвіркуни і цикади і равлики
ніч розколисують ритмами тихими
я розчиняюсь і це мабуть правильно –
виросли діти гості роз'їхались


Іздрик