а людина як людина – це така собі машина
маса м'яса трохи нервів часом спить а часом їсть
пролітає як фанера попри касу без причини
кличе маму миє раму риє яму сіє злість

бо людина як людина – від усього половина
трохи слини трохи глини – з праху й страху вінегрет
пів-на-пів хуйні і слави серце зліва сонце справа
місяць в торбі дуб на горбі дух що тіло рве і пре

бо людина як машина так залежна від бензину
так зав'язана на нафті так підсаджена на кеш
що немає вже різниці хто тут принц а хто тут ниций
хто в столиці хто в криниці – все завжди одне і те ж

всі однаково лукаві хочуть грошей просять слави
вимагаючи любові і пустої похвали
бо людина як тварина – і жорстока і дитинна
любить кров боїться крові їсть і мертвих і живих

ну а ще вона окрема і самотня і проблемна
хоче жити може бути тільки з ким-небудь удвох
і бракує їй усього бо душа дурна і темна
все що є у ній людського – то машини димний бог

бо людина – це людина безневинна і причинна
вередлива як простата безумовна простота
більше слів уже не маю сльози кров і піт втираю
йду на страту і співаю: трата-та-та трата-та.

Іздрик