Я думала, - це так, а то була вже Доля.
Душа ледь встигла стати на крило,
І раптом входить Вічність без пароля,
І все, що буде, вчора вже було.

А врешті, що ж, одмучилась і годі.
Але ж обридла звичка до нещасть!
Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді.
І що життя ніхто вже не віддасть.

© Ліна Костенко