Насправді важливі тільки моменти. Вони можуть ліпитися в одне ціле або ж навпаки розпадатися на уламки.
Головне - відчуття, а вони ж змінюються постійно. Вся моя пам*ять складається не з кадрів, деталей, шматкі, а з відчуттів, які з кожною згадкою не блякнуть і не тьмяніють. Склад вражень в голові не так вже й погано.
А моменти не варто псувати продовженнями, треба лишати місце іншим моментам.
Я бачила себе, такою, яка я є насправді. І вона зовсім не гидлива. На кілька годин я звільнилася від усіх оболонок і шкарлуп. Було м*яко і легко, і вільно. Ні страху, ні упереджень, ні натяків. Цілковита безпека і довіра. Це хороше відчуття. Без будь-яких персонізацій.
Скільки часу я намагалася себе переконати, що я камінь, а насправді ж вода, яка рухається, тече, підточує, міняється, впадає з однієї крайності в іншу. Якщо відчувати, то на повну, до кінця, бо воно все таке мінливе і так швидко змінюється. Дзеркало, що чудово все відбиває, але нічого не затримує всередині.
Мені сказали, що я боюся людей, але то був камінь. Люди, які не бояться відчувати набагато сильніші, бо вони все приймають, просіюють і тому можуть нічого не тримати.
[595x452]