Казала мені мама - заведи краще собаку. Вона і їсти мало просить, і в душу не сре.
І завжди рада тебе бачити.
Я ніколи не була слухняною дівчинкою.
Потянуло на живність по-більше. От і ходи з синяками під очицями від граблів.
Хто кого більше розводив?
І хіба коли треба любити - то не совісно лізти до чужих звіряток?
Хто кого більше обманював - він з чистим обличчям втоми від колишніх чи ти - з світлою надією знову стати хорошою?
Хто кого більше найобував на відстані у три години?
Сама себе - не було нічого всередині, просто дуже хотілося. Дуже хотілося, щоб один вечір тривав довше ніж завжди. І вичавлювала з себе по краплині самонавіювання.
Хто кому був панацеєю і від чого?
І навіщо?
Ніхто нікого не вилікував... Тільки вбило.
Краще б у мене була собака
[278x282]