На вулиці дощ. Київ ось-ось затопить, може, нарешті з'явиться привід придбати човна з веслами?)
Якщо бути чесною, мені подобається ця погода. Зараз трохи прохолодно, усього лиш 15 градусів, куди не глянь, усюди калюжі, краплі, хмари, парасольки, усі ховаються, у когось мокнуть ноги, хтось вже встиг підхопити нежить, хтось дістав куртку і шарф, і тепер намагається зігрітися, хтось тримає вдома у руках гарячу чашку чаю або кави, дивиться за вікно і тихо радіє, що не має сьогодні справ, а я...
Я сиджу і з насолодою слухаю цей шум, цей стукіт крапель, і як машини проїжджають мокрим асфальтом, і як дощ м'яко шелестить мокрим листям. Я не проти зараз вийти і просто пройтися, а потім повернутися і взяти у руки гарячу чашку чаю, закутатися у теплу кофтину, сісти біля торшеру, що світить теплим жовтуватим світом, із книжкою) а ще чомусь хочеться чогось солодкого, з кремом і джемом) не знаю, наче зібралась худнути, але так хочеться))
Де ж ти? Обіцяв, що скоро будеш? Я ж казала, що не зможу дочекатися...) іноді здається, що очікування чогось дуже бажаного гірше, ніж якби того бажаного взагалі не могло статися) Де ж ти?...