Жарко зараз. Так пече, так палить, ніби хоче спалити весь Київ до біса, спалити це брудне місто, нехай задихнеться у червневій спеці.
Грає музика... усюди грає музика, незрозумілі інтонації, невідомі настрої, щось таке гнітить, щось таке не добре, не лагідне.
Не люблю спеку,ти ніби вмиваешся лимонадом - гарячим, липким, солодким лимонадом, і це відчуття з тобою усюди, на твоїх долонях, на твоєму чолі, на твоїй спині, у твоїх думках та спогадах. Спати важче - просинаєшся кожні півгодини, і ходиш у пошуках чогось холодного, до чого можна просто притулитися і застигти у насолоді...
Об*єдаєшся морозивом, воно вже остогидло тобі, те морозиво, але ти їси, бо воно холодне. Усі ті холодні чаї, кока-коли, фанти, кваси не допомагають, тоді згадуєш про просту холодну воду, єдину живильну рідину, від якої стане трохи легше, особливо, якщо її вилити на гарячу, прокипівшу голову, тоді ця спека вже ніби й не така огидна, хоча...

Ненавиджу спеку.