З маленького капризуна може вирости великий хуліган. Щоб цього не сталося, варто стати креативними батьками
Напевне, немає у світі жодної родини, в якій би дитина хоч раз не комизувала. То каші не їсть, то уроки не робить… А як підросте малий вередун – перетворюється на головний біль батьків і може стати грозою всього району. То що ж робити?
Усе починається з пелюшок. Чому дитя капризує? Психологи стверджують, що основною причиною дитячого плачу, зазвичай, є негайна увага від батьків. Немовля ще не вміє говорити, тому й кричить. Перші комизування починаються тоді, коли дитина чітко усвідомлює, що мама чи інший дорослий готові реагувати на це. Куди приємніше сидіти на руках, ніж лежати у візочку. Не бійтесь розпестити своє дитя: любові та уваги ніколи не буває багато. Проте перші ознаки надмірного балування варто знати.
Малечі 2,5 роки. Дитинча вимагає негайно дати йому іграшку, телефон, дистанційний пульт, падає на підлогу, кричить та соває ногами. Що робити?
Падайте поруч і починайте й собі дригати ногами. Перше, чого ви досягнете таким вчинком, – щире здивування дитини, яка дуже скоро забуде, чого від вас вимагала. Як правило, хлопчик чи дівчинка перемикає свою увагу на інше. Після такого «зухвалого» батьківського реагування все закінчиться сміхом та грою.
Дитині 6 років. Вона вимагає від вас негайно придбати он той пістолет, або ось цю ляльку. Як себе повести?
Можете спробувати повимагати у власного чада он ту шубу з норки чи он ту машину. Спантеличена дитина почне подумки й уголос перейматися вашими потребами, а не своїми бажаннями.
У 8 років проблема ускладнюється. То син не хоче домашні завдання виконувати, то донька категорично відмовляється одягати негарну, на її погляд, спідничку. Що робити?
Для початку загляньте у підручник і спробуйте самі вирішити задачу про нецікаві й не завжди зрозумілі речі. Або уявіть себе у позаторішньому піджачку на роботі. Думаю, ви швидко збагнете, чому дитина почала капризувати. Вирішення проблеми тут може бути лише творчим: жартуйте, малюйте уявні вантажівки з яблуками разом із сином, запропонуйте доньці нашити на спідницю аплікації або власноруч розмалювати одежу водостійкими фарбами. Головне – не здаватись!
Ваші діти – підлітки. Якщо ви не справились з проблемами в більш ранньому віці, то заздрити вам не варто. Адже процес подолання дитячих вередувань у віці 12-16 років порівняти можна хіба що зі створенням шедеврів світової літератури й мистецтва. Проте не варто опускати рук та дозволяти дитині сідати вам на шию. Головне зрозуміти, чого саме хоче донька чи син. У цьому віці діти надзвичайно добре вивчили вас, тож їхні примхи, як правило, – ваші помилки. Не пускаєте на вечірку чи дискотеку? А вчора ж пускали! Ви повинні навчитись чітко формувати відмови та мотивувати їх. Якщо дитина отримала погану оцінку в школі, то вона зрозуміє, чому батько чи матір не пускають її гуляти. Проте підліток навряд збагне відмову саму по собі без пояснення, особливо, якщо зі школи вчора приніс «дванадцять», а сьогодні дві «одинадцятки». Пояснюйте дітям, чого боїтесь, про що думаєте. Спілкуйтесь з ними, як з дорослими і рівними – й усе буде добре. А головне, самі ніколи не капризуйте – діти нас копіюють.