Венера

У непролазних нетрях Інтернету,
закутана в бавовняний халат,
я видавала всі свої секрети
і не свої... а ти? чи то навряд?

Розгойдувала тиша білу лампу,
дзижчала муха і пищав комар,
а я гортала googолівську мапу
і смакувала смайликів нектар.

А я була на фото - просто краля,
куди там шоу-бізнесу зіркам...
"Венера", хоч насправді просто Галя,
та то деталі - це ти знаєш сам.

Кипіла ніч у пристрасті до ранку,
аж зависав комп'ютер п’ять разів.
І ти зізнався, що таку коханку
ти вперше в цьому форумі зустрів.

І сохли на тарілці бутерброди,
і стигла кава, і кипіла я,
коли ти говорив мені про вроду
і називав: "О ти любов моя!"

А я тоді шморкалася чутливо
і гризла нігті, і цвіла як мак...
О я Венера! Я така красива!
Хто б Галі розповів хоч раз отак!

Свєта

Свєта, ну нафіга всьо ето?
Т.І.К.

Ти працювала в тютюновому ларьку.
Така жадана, ніби сигарета
до кави зранку. Мріяв про таку
і знав твоє ім’я прекрасне – Свєта.

Світланочко, Світуля, Світлячок.
Ти зіркою світилася у небі.
Про інше не було уже думок,
лише про тебе. Всі лише про тебе.

Я бігав до ларька разів по сто,
я прокурив зарплату і заначку.
Тебе так не любив іще ніхто -
Немов богиню і принцесу наче.

Я купував еЛеМи і еЛДе,
«прилуки». Врешті, перейшов на «ватру»
Усе чекав, що мить колись прийде
знайомитись… Та тільки вже не варто,

бо ти, Світлано, вмерла назавжди,
погасла як дешева сигарета.
Обрахувала не на гривню – дві…
Ну нафіга ти так зробила, Свєто?