Вбили хлопця, з яким ми жили в одному під`їзді, він був старший за мене років на 5, подобався мені дуже, писала колись навіть про свої почуття до нього на стінах під`їзду. По-моєму, в ньому було щось, але, як виявилося, він завів спільні справи з гопотою і бандюгами і  не встиг завести ні дівчини, ні родини, ні дому, ні роботи, нічого у нього не було, окрім мами й тата, які ненавидять один одного, брата, що дуже далеко і майже ніколи не приїжджає, місця у кімнаті і товаришів по чарці. Дуже шкода закінчити життя отак, нічого не встигши. Тепер, їдучи до батьків, не зустріну його на балконі і не почую сором`язливе «привіт». Бувай, Ігор :(

Смерть дуже раптова і несподівана.