[700x700]

От біда! А з двору Ряба
Кудкудакнула на те:
– Хай не плачуть Дід та Баба,
Я знесу їм золоте!

Та й знесла. Внесли до хати.
Дід махнув рукою: – Ет!..
Як же будем готувати
Із цього яйця омлет?!..

© Тетяна Чорновіл

Десь на селі жила собі курка,
Пір'я яскраве і гарна фігурка.
Тішився дід нею, тішилась баба
І називали пташину ту Ряба.
Справно неслася і просо клювала,
Все як у всіх і догани не мала.
Та раптом що це? Диво та й годі!
Кличе дід бабу, бо та на городі.
Не може бути, не вірить-- невже,
Курка знеста їм якесь "Фаберже"!
Била бабуся його кулаком,
Дід бив цеглиною і молотком.
От розгубилися, що з ним робити,
А ні засмажити, а ні зварити.
Що вони тільки з ним витворяти
І до коліна хворого клали,
І натирали ним поясницю,
Навіть хотіли кинуть в криницю.
Миша на дійство оте споглядала
Та вже від сміху пракично ридала.
Крикнула: буду я вас рятувати,
Навчена яйця хвостом розбивати!
Ті як побачили, плакали гірко.
Пізно, бешкетниця шмигнула в нірку.
Курка їм каже: ви не ридайте,
Ось вам звичайне яєчко, тримайте!
Доля підносить дарунки і шанси,
Тільки бувають от різні нюанси.
Хтось все прогавить, а хтось розіб'є,
Потім жалкує і слізоньки ллє.

Ірин Ка