![]() Пісенний край – моя Вітчизна, співає в радості і в горі. Пісні – це книги літописні, в піснях історія народу. Як водить військо Дорошенко, гуляє Байда на риночку, Співає люд про Морозенка, про смерть Нечая героїчну. Пісні – то струни в нашім серці, дзвенять, співають і ридають. На світі є багато націй, та в них таких пісень немає. Коли співають українці, стають просвітлені, красиві, В надії – все лихе минеться, всі мрії збудуться щасливі. Пісні у нас, як степ, розлогі і вільні, бо родились в битвах. В них матері чаїна туга і сльози всіх дівчат самітніх, Що козаків не дочекались, пройшло в житті немало весен. Пісні Марусі Чураївни такі сумні, що крають серце. Дівчата в нас – вечірні зорі, козак – дубочок зелененький. І тато мудрий – корінь роду, матусі – ластівки сивенькі. Жінки в нас вірні, як лебідки, в них очі пристрасні, жагучі. Співає світ романс Гребінки, лунає біль Тарасів з кручі. Тепер пісень співаєм мало, не чути їх в селі і в місті. Дітей, онуків не навчаєм, втрачаєм сутність українську. А жаль! Автор вірша: Ганна Пявка, сайт vsisumy.com Раїса Кириченко - Маруся Чураївна Ой у вишневому саду Ніна Матвієнко - Сміються, плачуть солов'ї Марія Стефюк - Віють вітри віють буйні |