......незнаю що думати.......ти зрадив мене..........розбив моє серце на кусочки.............
........незнаю як жити далі.......довіра зникла...
.......як відновити почуття.........це ж так легко втратити довіру
.....вже трошки заспокоїлась від неділі ( а то емоції переповнювали........................?????????? або зібратись і їхати.........або видерти патла і втопити в унітазі.........трошки заспокоїлась.....)


Коли тебе зрадили - це все одно, що руки зламали... Пробачити можна, але от обійняти вже НІКОЛИ не вийде.

Змінюють тільки невпевнені в собі, поверхневі люди, які не вміють цінувати те, що мають.
Вірність - це така рідкість і така цінність. Це не вроджене почуття: бути вірним. Це рішення.

Бути з людиною після його зради - це як пити з брудної чашки. Начебто придатна до застосування, а пити з неї огидно...
Зрадник не сховається ні там, ні тут - його всюди чекає суд.
Зрада страшна тим, що це вже не змінити.
Він любить її більше, ніж всіх інших, але йому потрібні інші, щоб в цьому переконатися.
Кожен, хто шукає докази невірності, сподівається їх не знайти.
Дім - фортеця, і немає прощення того, кого лестощами, обіцянками або обманом переконали відкрити ворота сторонньому
У нього всі риси собаки за винятком вірності.
Хто раз вміє обдурити, той багато разів ще обдурить.
Когда-нибудь ты поймёшь,что бывают люди,которые никогда не предают,но для этого придётся пройти через очень много предательств.
Измена - самое жестокое предательство по отношению к любимому человеку, из-за которого больно на столько, что жизнь становится чёрно-белой,а мир просто перестаёт существовать!
Верность - дело совести, а измена - дело времени


-Вибач мене за зраду. - Прощаю ... А далі сказати нічого ...


Ті, хто вірний в любові, осягають її банальну сутність. І лише ті, люди, які зраджують пізнають трагедію любові.

Сама по собі зрада не завжди схожа на грім серед ясного неба, скоріше вона нагадує бомбу уповільненої дії.