Чотири дні… Я вільна… Не в полоні.

Мої думки сягають вишини.

І надає з небес мені в долоні,

Не дощ, не сніг, а крапля тишини.

 

Я всотую, вслухаюся у диво,

І віриться, й невірится мені:

Один ковток – вчорашнє неможливе

Розтануло у безіменним дні.

 

Розтануло, забулось, зникло. Годі!

Підспівує мені серцебиття.

І байдуже, що сонце ще не сходить.

А я уже закохуюсь в життя!

 

Інші вірші, пісні та гуморески Світлани Петренко у виконанні автора та її друзів тут.