Бог одне дає, а інше забирє... Буває ну нічого не получається, повіситись хочеться ,а тут хтось рідний прийде , заспокоїть і дивишся :небо ж синє, сонечко світить , навколо так багато хорошого. Так і в мене , але зараз трішечки навпаки. Все клеїться і з парами і вдома, а в середині якось пусто ...Ні це не передсвяткова дипресія, це розуміння того ,що в мене забрали можливо одне з най важливіших...Якось втратилось бажання спілкуватись з іншими людми. Я стала більше думати.. .Як ,наприклад, передати словами вітер, те як він розвіває волосся, літає, літає, літає...Як передати словами дотик, запах і смак, передати сльози і сміх до колік.... але написати так, щоб людина прочитавши точно відчул те , що я.Дуже жаль, що є так мало слів і так мало часу.