journlib.univ.kiev.ua/index...ticle=1307

Зміст і мова сучасних електронних ЗМІ
Ю. Ф. Ярмиш

к. філол. н., проф.
УДК 070. 1

Нині, коли телебачення впевнено увійшло до багатьох міських квартир і сільських осель, варто проаналізувати, а що, власне, чують люди з блакитного екрана, чи не роблять тележурналісти, автори прикрих фактичних помилок, чи володіють досконало мовою? На жаль, навіть провідні телеканали України та їх диктори, ведучі, коментатори, автори телепередач не можуть поставити собі на карб оцінки: все що робиться - робиться відмінно.

Під час святкування десятиріччя незалежності України телеведуча Першого національного телеканалу повідомила зі святкового Хрещатика на всю Україну, що вірші про відбудову зруйнованого війною Києва "Люба сестричко, милий братику, попрацюємо на Хрещатику" написав поет... Володимир Сосюра. Справді, Володимир Миколайович Сосюра розбирав руїни, збереглось відповідне фото. Але ж цитовані рядки написав не він, а поет Павло Григорович Тичина, який теж працював на зруйнованому війною Хрещатику, Ця фактична помилка (до речі, одна з багатьох) свідчить про відсутність ефективної служби перевірки фактів на Першому національному телеканалі, можливо, - про невисоку ерудицію декого з тележурналістів або й погану освіту.

Така ж сама історія і на каналі "Інтер". 7 березня 2001 року "Інтер" повідомив, що "Два поколения предков Карла Маркса были раввинами в Бресте". Факт сам по собі цікавий, але в якому Бресті вони "были раввинами" - у французькому чи білоруському?

Тележурналіст Максим Равреба цього не уточнив.

Після трагедії 11 жовтня 2001 року в Нью-Йорку Перший національний телеканал повідомив, що під руїнами Всесвітнього торговельного центру залишилось 12 тонн золота на суму 108 мільярдів доларів. Хоч насправді - на суму 108 мільйонів доларів, тобто у 1000 разів менше. 19 листопада 2001 року "Новий канал" у передачі "Репортер" спочатку стверджував, що прем'єр-міністр Болгарії - король, а потім, що - екс-король. Насправді ж, у Болгарії ніколи не було королів. Прем'єр-міністр цієї слов'янської країни - цар, Сімеон Другий.

Такі повідомлення, де змішується правда з неперевіреними фактами, заплутують телеглядачів, або й дезінформують. Приміром, на "Інтері" журналіст Олег Печеніг повідомив, що "Класики відносились до мови дуже негативно". По-перше, "не відносились", а "ставились", по-друге, не "негативно", а цілком позитивно. Інший наш випускник тележурналіст Віктор Коваленко, ведучий теленовин, російською мовою на "Новому каналі" так старанно русифікував текст, що назва відомої української баскетбольної команди "Будівельник", звучала у нього як "Будівєльнік".

Дивні за змістом "новини" часом повідомляють і московські телеканали. Про них слід говорити, бо ці телеканали приймаються в Україні, розповсюджуються кабельним телебаченням.

"Рен ТВ" на запитання "Кого росіяни вважають найкрасивішою жінкою Росії?", відповів, що це - Софія Ротару. Якщо і в Росії вважають, що співачка Софія Ротару красива жінка - з легким серцем погоджуюсь. Однак ця популярна в народі співачка народилась в Україні, постійно живе в Ялті. Може керівники московського телеканалу "Рен ТВ" вважають, що Ялта (і відповідно - Крим) належать Росії?

Телеканал "Ютар" часто повторює у віде-озаписах телепередачі московського каналу ТВ-6. У передачі про всесвітньо відомого мандрівника, відкривача нових земель Миколу Миклухо-Маклая на "Ютарі" було сказано буквально таке: "Великому русскому путешественнику и ученому от благодарной России". Це слова з російського пам'ятника вченому на острові Нова Гвінея, на Березі Маклая. Нашій Національній академії наук, як завжди, немає діла до власних великих людей. Хоча всім відомо, що Микола Миклухо-Маклай - українець, родом з Малина. До речі, українцями себе вважають і нащадки Миколи Миклухо-Маклая, з якими я зустрічався у 1985 році в Австралії. Пізніше з ними бачився київський публіцист Федір Зубанич, вони повторили йому теж саме: "Ми - українці". До речі, старійшина роду Миклухо-Маклаїв в Австралії, диктор австралійського державного телебачення, коли ще за радянських часів був у Києві, він таємно вночі на таксі за долари промчав до Малина і сфотографував той напівзруйнований будинок, де колись народився його дід.

Чому ж український телеканал "Ютар" не зробив відповідного хоментаря до процитованого ним напису з московської телепередачі, хто такий насправді Микола Миклухо-Маклай? Може "ютарівці" погоджуються з твердженням ТВ-6? А це вже питання принципове - питання якості історичних знань, питання патріотизму.

У деяких московських телеканалів взагалі не все гаразд із знанням історії. Канал ТВІД, розповідаючи про Древній Рим, про Гая Юлія Цезаря та Брута стверджує: "Имена их аршинными буквами вписаны в эллинскую историю". А треба було б сказати "в римскую историю" або в "историю Римской империи". Бо елліни - то греки.

В іншій телепередачі ТВ-6, яку повторив "Інтер", було сказано: "От орхидей темнеет в глазах". Від плутанини історичної теж "темнеет в глазах". А от про різнобарвну, яскраву палітру тропічних квітів краще було б сказати: "От орхидей рябит в глазах", або "пестрит".

Не кращі справи з точністю фактів і на американському телеканалі "Дискавері". У жовтні 2001 року в передачі "Великі єгиптяни" стверджувалось, що каміння для піраміди видобувалось з рудника. Але з рудника видобувається руда, а каміння - з кам'яного кар'єру.

У Парижі, на французькому телеканалі ТВ-5 до сьогодні не знають, що столиця Казахстану вже давно не Алма-Ата, а місто Астана, і щодня, подаючи температуру в столицях світу, посилаються на Алма-Ату.

На жаль, на Українському телебаченні по-своєму переписується історія Народного руху України. Вже забуто, коли не зігноровано і Спілку письменників України, де на початку 1989 року було проголошено і незабаром створено Народний рух за перебудову. Вперше вислів "Народний рух" прозвучав на відкритих партійних зборах київських письменників з вуст письменника Фоки Бурлачука, генерал-майора, автора книжок про декабристів. Уже й не згадують тих, хто писав Статут Народного руху, а це поет Петро Осадчук, літературознавець Іван Дзюба. Забули тих, хто витримав на телевізійних дискусіях удари з боку зав. відділу пропаганди ЦК КПУ Л. М. Кравчука. Тими сміливцями були поет Іван Драч, Дмитро Павличко, прозаїк Володимир Яворівський, вчений Мирослав Попович. Нині телебачення говорить лише про В'ячеслава Черновола як про засновника Руху або як про "одного із засновників Народного руху" (тележурналіст М. Канішевський).

Насправді ж В. М. Чорновіл прийшов до керівництва Народним Рухом не в найскладніший час, а прийшов на місце вже виборене у тоталітарної системи І. Драчем, В. Яворівським, Д. Павличком і тисячами інших патріотів України, які вважали, що Рух має бути рухом народу, мільйонних мас, людей з різними політичними поглядами, але не партією. Недалеке минуле показало, хто був правий. Відомий видавець Йосип Зінкевич, директор видавництва "Смолоскип" імені Василя Симоненка, ще у 1993 році зробив на першій програмі Українського радіо гірку заяву: "В незалежній, суверенній Україні Народний рух себе не знайшов. Треба не в опозицію до влади ставати, а, засукавши рукава, щоденно працювати над розбудовою демократичної України".

Тож не треба на каналах Українського телебачення переписувати відому всім історію України останнього десятиріччя, треба її сумлінно і чесно вивчати.

Часто-густо з телеканалу чуємо в українських телепрограмах незграбні русизми.

"Ютар": "На завершення - невеличка справка" (замість - "довідка").

Перший Національний, фраза Голови Кабінету Міністрів В. А. Ющенка: "Сьогодні перечерпується робота уряду" (замість - "перекреслюється").

"СТБ": "Типографські послуги" (треба - "друкарські послуги").

УТ-2: Передача "Освітній канал": "При по-ступанні до вузів" (замість - "при вступі").

Перший Національний: "Амбасада" (треба - "посольство"). Навіщо захаращувати українську мову іноземними словами?

"ТЕТ"-Київ: казенна фраза - "На цьому кварталі протягом останніх років було зламано досить багато копій" (треба - "списів").

Перший Національний віднайшов якість Талапогаські острови" (замість "Галапа-гоські").

На "Інтері" відкрили: “Памятник великому туркменскому поэту Махут Кули” (замість - Махтум Кули).

"Гравіс", повторюючи московську телепередачу про чай та його властивості, дублював і дурницю: "Это был, конечно, кофеин" (а треба - "танін").

Перший Національний винайшов нове міністерство: "Перший заступник міністра зовнішніх справ" (замість - "закордонних справ").

Він виявив себе також "знавцем" морської справи: "Грінпісівці прикували себе до якірного ціпа" (треба - "до якірного лан­цюга", бо "ціп" - то знаряддя не морське, а селянське).

Щодо процитованих вище помилок, не-доречностей, прикладів кричущого незнання мови варто нагадати працівникам телебачення відоме російське прислів'я: "Слово не воробей, вылетит - не поймаешь". Добре, коли б це прислів'я пам'ятали також: державні діячі, політики.

"Новий канал" 1 березня 2001 року випустив в ефір Інтерв'ю з Генпрокурором України. Ось що той говорив про Юлію Тимошенко: "Не надо так наївно Іцитать цю женщину". Про майора Мельниченка було сказано таке: "Я думаю, що там буде ще шпіонаж... Я гарантую вас..." Зрозуміло, що такі фрази відомої особи викликають протилежний ефект.

Спробував дати інтерв'ю українською мовою і народний депутат Віктор Суслов ("Ютар", 20 січня 2001 року). От що в нього вийшло: "Винних повинно бути встановлено і суворо наказано" (замість - "покарано").

12 березня 2001 року на "ICTV" міністр юстиції України Сюзанна Станік висловилась так само казенно: "В акціях, представляючих опозиційний бік".

Журналіст Микола Княжицький того ж 12 березня на ICTV у програм "Свобода слова" так прокоментував дії окремих осіб з УНА-УНСО: "їх треба наказати" (замість -покарати).

У "Новинах" (Перший Національний телеканал) 16 березня кореспондент повідомив ефектно: "Олігархів як і батьківщину просто не обирають". Піддаючи сумніву зміст цієї ефектної фірази, додамо, що журналіст не знає різниці між дієсловами "обирати" і "вибирати". Поет Василь Симоненко це розумів прекрасно:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна, тільки Батьківщину.

Часом дивують нас і коментарі відомих тележурналістів, І. Ю. Слісаренко, розповідаючи на каналі "1+1" 17 січня 2001 року про негідну поведінку російських моряків у Японії, сказав: "Але ті не милися, а бешкетували. Чим викликали невдоволення аборигенів". Отже, виходить, що японці (висококультурна нація!) це... аборигени? І ми з вами - теж аборигени?!

Досить часто текст на телеекрані не збігається із зображенням або й суперечить йому. На "ICTV" у програмі "Факти" Олена Фроляк 23 січня 2001 року так прокоментувала відеоряд: "І на останнє на подіум вийшов сексуальний і розбещений Гальяно" (тобто йшлося про чоловіка - відомого кутюр'є). Але творця шокуючих мод, коли звучали слова Олени Фроляк, на телеекрані не було - там, не поспішаючи, йшла до глядачів красива модель з оголеними грудьми.

Часом казенна мова звучить у цілком пристойній телепередачі "Магазин на околиці": "Дає високі показники по яйценосності (!)"

Завершити цитування цих прикрих прикладів я хотів би фразою колишнього теле- і радіокерівника Долганова (Перший національний канал, 25 лютого 2001 року): "Я хотів би, щоб ви задали питання".

Тож поставимо запитання і ми: "Коли ж керівники українських телеканалів почнуть серйозне» ставитись до проблеми точності у подачі фактів, до якості мови, "про що і як" (слова письменника Б. Д. Антоненка-Давидовича) журналісти говорять у телеефірі. Мова в нас державна - одна, українська. Вона красива, милозвучна, точна, має певні закони І норми. І псувати нашу мову не варто нікому - ні журналістам-професіоналам, ні авторам.