Види видавничої подукції. Книга як основний предмет видавничої діяльності
М. С. Тимошик

к. філол. н., проф.
УДК 002. 094. 1

1. Поняття "видавнича продукція"

Головною метою діяльності будь-якого видавництва чи видавничої організації є підготовка і випуск у світ видавничої продукції. Основу її складає сукупність різноманітних за формою, змістом, зовніш­нім виглядом, обсягом, характером інфор­мації, структурою, періодичністю та призна­ченням видань. Своєрідність і особливість будь-якого окремого виду видавничої про­дукції полягає в тому, що, з одного боку, за цілим рядом ознак він має свої специфічні особливості, а з іншого - йому притаманно немало й спільних рис, властивих будь-яко­му виданню.

Початкуючому видавцеві варто навчитися на перших порах чітко уявляти все це роз­маїття палітри друку, глибоко засвоїти перелік видань передусім за основними їх видами, легко розпізнавати й виокремлювати її скла­дники. Адже від цього залежить як організація та спосіб роботи чималого цеху видавців і поліграфістів, так і величина матеріальних за­трат на шляху всього складного й відповідаль­ного процесу творення того чи іншого видав­ничого продукту - від його задуму до тира­жування та розповсюдження серед спожи­вачів. Крім того, кожен вид, відповідно до існуючих у тій чи іншій державі стандартів, потребує свого зовнішнього та внутрішнього оформлення, своєї структури. Іншими слова­ми - загального стилю представлення.

Незнання цієї специфіки призводить до того, що видавничий продукт з'являється на світ, з точки зору культури видання, примі­тивно-самодіяльним і професійно несерйоз­ним. Тому він переконливо характеризує рівень професіоналізму й майстерності са­мого вицавця.

Спробуємо виокремити основні види видавничої продукції за цілим рядом узагальнених ознак.

2. Видавнича продукція за цільовим або соціально-функціональним призначенням

Значним масивом цього розділу є і офіційні та нормативні видання.

Офіційними вважаються такі видання, які складаються з текстів документів, виробле­них і затверджених офіційними органами чи організаціями різних рівнів - державними, відомчими, громадськими, політичними. Це передусім закони, постанови, укази законо­давчих і виконавчих органів влади, стеног­рами засідань, доповіді та матеріали з'їздів, пленумів, інших офіційних зібрань. Сюди належать також різноманітні інструкції, прейскуранти, стандарти, технічні умови, статути. Друкуються вони окремими назва­ми, серійними виданнями та зібраннями томів, що продовжуються. Такими є, зокре­ма, "Відомості Верховної Ради України", "Закони; України", "Кодекс законів про пра­цю". "Матеріали І з'їзду Народного руху Ук­раїни" тощо. Видання такого виду вимага­ють особливо ретельної редакційної підготовки з точки зору їх абсолютної відповід­ності (навіть граматичної і стилістичної) з оригіналом.

Інший значний за обсягом блок склада­ють наукові видання.

В основі текстового матеріалу - резуль­тати теоретичних чи експериментальних досліджень одного або групи авторів в тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та ми­стецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текс­тів. (Характерний приклад із недавніх набутків українського книговидання - популярні серед читачів серії "Пам'ятки історичної думки України", "Літературні пам'ятки України".)

Наукові видання маютъ такі підвиди: монографії, автореферати дисертацій, пре­принти, збірники наукових праць, тези до­повідей та повідомлень на різних наукових зборах (конференціях, з'їздах, симпозіумах).

Близькими до попередніх є науково-попу­лярні видання. Оскільки призначені вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є до­ступний, популярний стиль викладу. Звідси й назви серійних видань - "Популярно про складне", "Бесіди про науку", "Еврика".

Навчальні віддання

Це особливий вид видань, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому загалу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в ово­лодінні ним конкретним навчальним пред­метом. Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних да­них рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчаль­ного чи наукового закладу, а також проход­ження визначеного порядку рецензування.

Навчальні видання мають кілька підвидів із чітко зумовленими характеристиками й вимогами, які важливо розрізняти під час підготовки рукопису до друку: підручник, навчальний посібник, методичний посібник, наочний посібник (таблиці), хрестоматія, робочий зошит, самовчитель, задачник, практикум, курс лекцій, навчальна і робоча програми.

Довідкові видання

У доступній читачеві формі подають стислі й найголовніші відомості щодо того чи іншого поняття, предмета, терміна, події, персоналії. Матеріали довідкових видань мають зручну форму розміщення, здебіль­шого за алфавітним принципом (суцільним, або проблемно-тематичним), що дає мож­ливість швидко віднаходити їх і не потребує суцільного читання.

Підвиди цього блоку: словник (правописний, етимологічний, орфографічний, термі­нологічний, тлумачний, перекладний, біографічний, бібліографічний, частотний), словник-довідник, довідник, енциклопедія, розмовник, путівник.

Літературно-художні видання

Об'єднують усі твори художньої літерату­ри, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. Це художні, документально-художні твори, альманахи, антології, пісен­ники.

Рекламні видання

Цільове призначення цього виду видав­ничої продукції - від імені конкретного ви­робника, рекламодавця чи спонсора якнай­краще (щодо змісту тексту та його оформ­лення) представити потенційному спожива­чеві чи покупцеві товари, ідеї, послуги.

Масив цієї продукції складають проспек­ти, каталоги, путівники, афіші, плакати, рек­ламні оголошення і повідомлення для за­собів масової інформації.

Особливістю підготовки до друку цього виду видань є те, що за їх зміст і форму відповідає замовник. Вкладаючи власні, до того ж, чималі кошти за продукування таких текстів, часто створених поза видавництвом, він нерідко виступає проти будь-якого ви­давничого втручання в текст. Тому-то значна їх кількість з'являється на світ, м'яко кажучи, недосконалою не лише за граматично- стилістичним виконанням, а й смислом. То­лерантний і небайдужий видавець завжди мусить знайти спосіб порозуміння з рекла­модавцем для поліпшення такого тексту.

3. Видавнича продукція за адресністю читача

Для широкого кола читачів (масове ви­дання)

Цей тип видання розрахований практич­но на необмежене ні віковими, ні про­фесійними, ні освітніми рамками коло чи­тачів чи споживачів. Як правило, друкується значними накладами (на початку 90-х років минулого століття наклад українських бест­селерів історичної тематики складав одним або кількома заводами 100-500 тисяч примірників). У нинішніх умовах кризи вітчизняного книговидання масовими стали видання від 20-ти і більше тисяч примірників.

Для дітей та юнацтва

Відповідно до специфіки читацької ауди­торії ці видання потребують особливого ху­дожнього оформлення, поліпшеного полігра­фічного виконання (шрифт, папір, ілюстрації) та специфічного формату. Це можуть бути каз­ки, художні, науково-популярні твори тощо.

Бібліотечні видання

Розраховані на поповнення фондів існую­чої мережі державних і відомчих бібліотек. Формуються відповідно до наявних чи но­вих бібліотечних серій. З-поміж найпопулярніших - "Бібліотека школяра" (художні твори за шкільною програмою), "Золота бібліотека школяра" (науково-популярні та пізнавальні твори), книги за держзамовлен­ням, включені до Національної програми соціальне значущих видань, ювілейні ви­дання тощо.

Видання для службового користування

Значний за обсягом масив друкованої продукції передусім відомчого характеру, який містить у собі інформацію, призначену для певної категорії користувачів (фізичних осіб чи закладів, установ). Замовники таких видань не зацікавлені в їхньому поширенні, про що зазначається відповідним грифом на титульній сторінці чи її звороті. Видання цього виду оформляються довільно, без до­тримання вимог державних стандартів, з поміж яких - ISBN, ББК, УДК тощо.

Бібліофільські видання

Здебільшого це репринтні відтворення раритетних видань або поліпшені художнім і поліграфічним виконанням із специфічним форматом видання окремих книжкових ше­деврів, їхній наклад є незначним, а ціна - малодоступна для пересічного читача. Пока­зовими прикладами є відтворення першого видання "Енеїди" І. Котляревського, "Кобза­ря" Т. Шевченка. Напередодні святкування 1000-ліття хрещення України-Руси ка­надські українці здійснили 1983 року у Вінніпезі перевидання Острозької Біблії. За­раз в Україні робляться спроби представити читачеві Пересопницьку Євангелію.

Видання для сліпих

Специфічний вид видань, призначений для сприйняття незрячими текстів завдяки створеній французьким педагогом Л. Брайлем рельєфно-крапковій системі письма, так званого шрифту Брайля, який читається з допомогою дотику пальцями рельєфно-крапкового зображення літер і малюнків. Для цієї категорії читачів видаються також рельєфно-графічні посібники, в яких мето­дом пресування полімерної плівки створю­ються рельєфні рисунки, карти, плани і схе­ми. В Україні підготовку і видання цієї літе­ратури здійснює спеціально створене дер­жавне видавництво.

4. Видавнича продукція за знаковою природою інформації

Найпоширенішими у цьому блоці друками є текстові видання.

Формою і основним засобом передачі їхнього змісту є словесний, цифровий, формульний чи змішаний текст.

Головним знаковим матеріалом нотних видань є нотні знаки, за допомогою яких фіксуються музичні твори для збереження їх і навчання іншими користувачами.

Картографічні видання

Творяться у відповідній проекції змен­шеного і узагальненого зображення по­верхні землі чи якогось іншого небесного тіла за допомогою певної системи умовних знаків. Підвидами цієї продукції є карти, карти-схеми, глобуси. У зв'язку з підвищен­ням останнім часом попиту на цей вид ви­дань його прагнуть освоїти більше видав­ництв. Серед спеціалізованих видавництв цього профілю, які міцно утвердилися нині на ринку, - "Мапа України", "Картографія".

Зображальні видання

Складають ту частину друкованої про­дукції, де домінує зображальний матеріал у вигляді репродукцій творів мистецтва чи фото, а текст виконує лише допоміжну, по­яснювальну функцію. Можна виділити такі підвиди: альбом (художній, технічний, фо­тоальбом), атлас (анатомічний, бо­танічний, географічний, зоологічний, мо­вознавчий, медичний), гравюра, естамп, екслібрис, етикетка, літогравюра, ксило­графія, офорт, художня листівка, художній плакат.

5. Видавнича продукція за формою і матеріальною конструкцією

Книжкові видання

Це найпоширеніший вид друкованої про­дукції, що складає основний предмет діяль­ності переважної більшості видавництв. Яв­ляє собою неперіодичне видання у вигляді скріплених у корінці друкованих аркушів (кодексу), обтягнутих оправою або обкла­динкою.

Журнальні видання

Періодичні ілюстровані видання кодексного типу певного формату і обсягу, що містять у собі відповідну кількість оригіна­льних творів, рефератів і документів, об'єднаних певним тематичним змістом. Журнали умовно можна розділити на такі підвиди: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, літературно-худож­ній, виробничо-практичний, реферативний, дитячий.

Газетні видання

Періодичні ілюстровані видання у ви­гляді одного або кількох, як правило, не зшитих аркушів паперу, що містять різножа­нрові, специфічні для журналістики, ма­теріали інформаційного й аналітичного ха­рактеру. Мають свою розвинену типологію.

Буклетні видання

Переважно багатокольорові аркушеві друки, складені в два або кілька згинів. До такого виду друкованої продукції най­частіше звертаються туристичні агенції, ви­робники промислових і продовольчих то­варів, організації та установи в період відзначень ювілеїв, подій чи проведення інших знакових заходів.

До блоку видавничої продукції за озна­кою форми чи матеріальної конструкції слід віднести і різноманітні плакати, листівки, календарі та календарики, книжки-іграшки.

6. Видавнича продукція за належністю до видавця, автора чи спонсора

Власне видання

Видання, випущене у світ коштом видав­ництва. У випадку, коли видання фінан­сується автором, або спонсором, причетність їх до появи друкованого продукту, згідно із договором, обумовлюється на вихідних да­них. Зміст цієї інформації є довільним. Для прикладу: "Видання здійснено коштом авто­ра" або "Видання здійснено за сприяння (та­кого-то) спонсора".

Спільне видання

Це результат співпраці двох або кількох видавництв. Міра участі кожного з них у тво­ренні спільного продукту може бути різною: поступка авторських прав на перевидання, переклад, фінансова допомога, підготовка певної частини тексту. Зовнішньою ознакою спільного видання є обов'язкове зазначення відповідної інформації у вихідних і реквізит­них даних. Форма співробітництва щодо ви­пуску спільного видання і всі деталі оформ­лення вихідних даних обумовлюється у дво- чи тристоронньому договорі.

Піратське видання

Видання, що з'являється у світ із пору­шенням законодавства про авторські та суміжні права. Поширений приклад: вида­на одним видавництвом популярна книга з'являється на книжковому ринку з вихідними даними іншого видавництва, яке змінило у виданні лише обкладинку, опера­тивно і з найменшими витратами розтира­жувавши готовий книжковий блок. Часто видавці додруковують наклад видання, що користується попитом у читачів, без інфор­мування про це автора і виплати йому до­даткової авторської винагороди. Такі пору­шення можуть ставати предметом судових позовів.

До цього блоку варто додати ще відомче видання (випускається відомством для своїх потреб, в якому переважає інформація про діяльність цього відомства), посмертне ви­дання (здійснюється незабаром після смерті автора), прижиттєве видання (з'являється у світ за життя автора), ювілейне видання (приурочене конкретній ювілейній даті), ме­моріальне видання (друкується на відзна­чення пам'ятної події в житті держави).

Характерним прикладом останнього виду видання є багатотомна "Книга пам'яті Ук­раїни", в якій, у межах кожної області, пода­но прізвища всіх громадян України, які заги­нули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

7. Видавнича продукція за рівнем художнього оформлення і способом поліграфічного виконання

Мініатюрне видання

Випускається нестандартними форматами. Відповідно до світової книговидавничої прак­тики, такими книгами прийнято вважати ви­дання, висота і ширина яких менше 80 мілі­метрів, у Росії - у межах 100 мм. Найменша на земній кулі книга - українська, її створив київський майстер Микола Сядристий: його "Кобзар", скріплений звичайною павутиною, має розмір 0,6 кв. мм. Перегортати її можна кінчиком загостреної волосинки, а прочитати - з допомогою мікроскопа. Мініатюрна книга, як вид видання, особливо популярна серед бібліофілів.

Подарункове видання

Випускається в поліпшеному художньо­му і поліграфічному оформленні та призна­чається для подарунків. Часто буває нестан­дартних форматів і дорогим за ціною.

Факсимільне видання

Це перевидання значної історичної і ху­дожньої пам'ятки в такому варіанті, який по­вторює всі особливості оригіналу: формат, гатунок паперу, обкладинку, граматично-стилістичну специфіку тексту. Подібним до цього є репринтне видання, яке здійсню­ється шляхом фотографічного відтворення всіх сторінок видання без найменшого ре­дакторського втручання в текст.

8. Видавнича продукція за кількістю видань

Перше видання

Твір, що з'являється у світ вперше.

Стереотипне видання

Це практично нове відтворення поперед­нього видання без жодних змін.

Перевидання

Повторний випуск видання, яке вже поба­чило світ. Має кілька підвидів: доповнене видання (додані автором чи видавництвом нові глави, параграфи чи навіть абзаци); ви­правлене видання (усунені виявлені грама­тичні і фактологічні помилки, неточності), перероблене видання (значна частина тексту зазнала суттєвих змін), розширене видання (виклад матеріалу розширений за рахунок урізноманітнення тематичного блоку, кількості прикладів тощо).

9. Видавнича продукція за періодичністю випуску

Варто розрізняти: неперіодичні, періоди­чні, серійні видання.

10. Видавнича продукція за способом укладання текстів

Цей вид має таку класифікацію: однотомне видання, багатотомне видання, академічне видання, вибрані твори, повне зібрання творів, серійні видання.

11. Книга як основний предмет видавничої діяльності

Зорієнтувавшись у цій різноманітній палітрі друкарської продукції, навчившись її розрізняти за цілим рядом перелічених вище ознак, видавець може приступати до ство­рення й реалізації власної видавничої про­грами.

За винятком суто спеціалізованого газет­но-журнального та етикетково-пакувально­го видавничо-поліграфічного комплексу в усіх інших випадках головним предметом діяльності й видавця, і поліграфіста стає підготовка та випуск у світ книжкової продукції. Осягнути всю повноту цього складного, відповідального і тривалого в часі процесу не можна без з'ясування сут­ності, форм, функцій та інших особливостей книги як основного предмета видавничої діяльності.

Точне і повне визначення поняття "книга" й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень "книги" як терміна не є досі за­гальноприйнятими, бо не змогли в короткій, місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізня­ють її від інших засобів збереження і пере­дачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого - її універсальними особливостями та багато­функціональним призначенням.

Складною і багатозначною е етимологія слова "книга" в різних мовах. Доведено, що в слов'янських народів воно походить від ко­реня кна (киен), що означало обрубок або вирізку з дерева. Правдоподібність такої етимології підсилює зв'язок цього слова з буковим деревом у ряді романо-германських мов (англійське book, німецьке buch, голландське boek). Саме на вирізках з цього де­рева писали перші в Європі книги. У най­давнішій українській рукописній пам'ятці "Остромирова Євангелія" слово "книга" вживається в значенні письмо, буква. Існу­ють припущення, що в слов'янські мови це слово могло прийти через тюркські від ки­тайського ку ен - буквально сувій паперу, шовку. Давньомонгольська назва книги bicig означає загострений предмет для писання, а готське boka виводить на конкретну букву алфавіту. Отож, у всіх випадках у багатьох народів первинним значенням для поняття "книга" ставав або матеріал для нанесення на нього письма, або якийсь писемний еле­мент, або пристрій, із допомогою якого цей елемент наносився.

Віддавна формувалася і головна функція книги як чинника збереження та поширення в часі та просторі інформації певного змісту.

У цьому контексті напрошується важ­ливість розуміння подвійної природи книги. З одного боку, це викінчений матеріальний предмет, що має свою форму і конструкцію, з іншого - це носій зафіксованої людиною писемної чи графічної інформації, це своєрідний світ знань, поглядів і образів її творців.

Залишаючи поза межами цього матеріалу творення чергового визначення поняття "книга", звернемо увагу на існування двох його офіційних дефініцій. Перша випливає з рекомендацій ЮНЕСКО, поширених для книговидавничого світу в 1964 році. Відповідно до рекомендацій цієї міжнарод­ної організації у сфері культури, книга - це друкована неперіодична публікація, яка містить не менше 49 сторінок, не враховую­чи обкладинки, і призначена для читацької аудиторії.

Відповідно друкований текст обсягом до 5 сторінок називається листівко ю, а від 5 до 48 сторінок - брошурою.

Чітко окреслене поняття книги і в Дер­жавному стандарті України. Книга - це ви­дання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі обсягом по­над 48 сторінок.

Як матеріальний предмет і як культурна цінність, книга просторово та змістовно ор­ганізована. Іншими словами, вона має свою внутрішню й зовнішню конструкцію, ієрархічно підпорядковані великі й малі її складники, численні художні й шрифтові елементи, вироблені століттями її творцями неписані закони творення.


1. Тимошик М. Її величність - книга.- К.: Наша культура і наука, 1999. - 308 с.
2. Тимошик М. Заочний університет видавця. Заняття четверте. Видавнича продукція та її види //Друкарство. - 2000. - № 5. - С 84-86.
3. Тимошик М. Державні стандарти з видавничої справи. // Вісник книжкової палати. 2001. - № 12. - С. 9-13
4. Видання. Основні види: терміни і визначення. ДСТУ 3017-95. - К.: Держстандарт Ук­раїни, 1995. - 46 с.
5. Пикок Джон. Издательское дело: Пер. с англ. - М.: ЭКОМ, 1998. - 400 с.
6. Книга для авторов / Сост О. И. Слуцкий. - М.: Издательский дом "Дашков и К". 2001. - 384 с.

Джерело: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1294
електронна бібліотека інституту журналістики