Лемет весняний.
Просо і жито до себе зібрав
полотняний
настіл на стОлі,
із дерева. Свіжий в коморі
вітер,
гуляє.
Шепіт духмяних
трав
і зеленого листя прозорого
стан
розкидає
поволі
тіні і долі.
Видовжує день
І вкорочує ніч;
Ранок з росою ховають за спинами Січ.
Тато із сином.
П"ята година. Почурхав їжак...

Небо над полем розівре межа
Грізна, сигнальна, червона, чужа
Гуркіт і свист.

Друже,
будь ласка,
залізо вигаркуй тихіш!..

Бачиш?,
он! -
мати і донька
полем
ідуть
босоніж.