Я буду так говорити з тобою.
У всесвіті, з всесвітом,
лоскотом, встоїш?
Я буду так говорити з тобою
Поговорю, а потім кину
Бо я вже поза межі двобою -
гину
Одна вже гину.

Поза межами світу,
поза межами - стрімко в стіну
Поки ще не розбилась, мовчи,
дитино!

Розкажу тобі, хлопчику,
ніжністю всиплю на рану
солі
Розкажу тобі (смішно так!), як я вже полягла в двобої,
Як я більше не знаю, не чую волі
Розкажу тобі так, що і ти не встоїш.

Ласкаво.
Ти гадаеш не зможу? Не стану?
Ба! дурненький. ти певно не знаєш жінку
Що в мені оселилась, вживалась стрімко
Ніби завжди була, тепер я німка
Німченя, мішура, годинка, годинник,
людино-день,
людино-годинник.

одиниця виміру і пустель,
гір, снігу, вітру,
одночасне поєднання - стріх і стель;
альманах вітчизняних твоїх дверей:
лише словом по думці, облиш, не клей
дурня, не позичай у Сірка очі, хлопче.