[300x]А на душі було так душно
І так хотілося дощу,
І так набридло слово “мужність”
Аж до плачу.
І так чомусь хотілось грому.
Чи навіть двох потужних злив.
Вся складність тут лише у тому,
Що часто не знаходим слів.
Або знаходимо невірні.
Або ідемо не до тих.
Реальність душить непомірно
Якби дощу…
То він би зміг!
Омив, очистив, обнадіяв.
Банальна правда всіх жінок,
Що навіть чорні довгі вії
Не прикривають всіх думок,
І те, що на душі так душно.
Хотілось грому, сильних злив.
Чекати - це є дуже мужньо.
Якби лиш дощ це оцінив…
@ Кузьменко Марина