Ти хочеш спати а я і далі наче заведений пхаю тобі до рук жменю попелу від твоїх згорілих ангельських крил як усі п'яні добиваюся справедливості намагаючись таки з моделюючи-виховною метою всучити тобі цей попіл.
Довкола нас розімліле Місто загусає осадом наче молоко прокисле
світання зелена сировадка
вона окислює мляву тачку з її невтомним трударем-таксистом готовим забрати мене подалі від тебе і то на такій швидкості аби я не встиг стулити долоні
щоб попіл твоїх ангельських крил крізь вікно кокаїновим шлейфом не висіявся