Я іду багряним садом.
Туман ляга на лист опалий.
Тут колись ходили рядом,
А навкруги весна буяла.

Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди, пелюстки-вуста,
Стан твій ніжний смерековий,
Ти – веснянко моя чарівна.

Не забудь мені ті ночі,
Цілунок губ твоїх медових.
І тепер так серце хоче
Твої вуста відчути знову.

Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди, пелюстки-вуста,
Стан твій ніжний смерековий,
Ти – веснянко моя чарівна.

Дні ідуть, літа минають.
Душа зове: “Прийди кохана!”
Ти повернешся, я знаю,
Моя любов, моя жадана!