Витяги із щоденника Олександра Довженка із запису за 10 /Х / [19]45

- Коли в якомусь там колгоспi дiло дрянь, кажу завжди - шукайте дурня.
- Находять?
- Точно.
- Яка велика роль припала дураковi!
- Себто?
- Велика i страшна.
- А що страшнiшого? Дурiсть i дурiсть.
- Колись, у приватницькi старi часи, навколо дуростi народжувався смiх.
А зараз усуспiльнений дурак - се вже соцiальне лихо i колективний смуток.
Тому мiй лозунг: граждане, увага дураковi!

…Мiй полiтичний рiвень невисокий. I деяких речей я й досi ще не розумiю.
От тiльки не знаю, чому зараз люде так не люблять трудитись? Чому їх треба пiдганяти газетами! I для чого, скажiть менi, труд розглядається вже як щось виключне? Чого його оголосили дiлом честi, доблестi i геройства, коли вiн сам по собi є просто дiло.
Як собi хочете, ну, по-мойому, не треба буть героєм, щоб трудитись. I доблестi особливої не треба. Не слiдує так залякувати людей трудом. Труд - штука приємна, радiсна. Боже мiй, як ото виїдеш було в поле рано-рано.
Сонечко сходить, жайворонки спiвають…

…Тiльки скажiть менi, чому ж не весело стало житися в селi? Чому так почали уникати фiзичної працi? Хто прокляв її? Хто заворожив? Для чого з людини, що обробляє землю, зняли красу вишивки, покрою, кольору? Чого стала людина землi карикатурою на городського гультiпаку? Для чого се? I звiдки? Фiзичну роботу ненавидять раби i паразити! Так хто навколо мене??