 |
|
Останні новини з Польщі шокували все праве середовище України: поляки мають намір знести на території Польщі пам'ятник воякам Української Повстанської Армії. Але є в Європі країна, яка поважає померлих вояків з України. Це прекрасна Німеччина.
1 серпня 1914 року вибухнула Перша Світова війна. Війна, яка створила не "втрачене покоління", а надію на відродження справжньої України. Мільйони українських чоловіків потрапили на фронт. Але війна є війна і тисячі українців потрапили до німецького і австрійського полону. Серед таких таборі, де утримувались українські військовополонені, був табір у місті Вецляр. Це було "місто в місті": при населенні в 13 тисяч жителів, в таборі утримувались 13 тисяч полонених. Полоненим платили гроші за роботу (50 пфенінгів), яку вони там виконували. На православні свята полонені мали право на відпочинок. Окрім православних служб, велися служби для мусульман, католиків, юдеїв. Друкувалася газета українською мовою. Збереглося майже 150 плакатів місцевої друкарні, була своя музична капела, а також музично-драматичний театр.
В цьому таборі почала формуватися знаменита завдяки радянській пропаганді Синьожупанна дивізія. Але дехто так на Батьківщину не повернувся... 350 українців навічно залишилися в німецькій землі. На честь цих вояків у 1919 році професором Михайлом Паращуком за гроші полонених була поставлена скульптура у вигляді синьожупанника з гвинтівкою. На стелі українською мовою написано «Своїм братам - українські бранці». Автор пам’ятника - Професор Паращук (учень самого Родена) - до війни навчався у Києві та Львові, працював у Німеччині. Після революції він виїхав до Болгарії, де й помер.
Чому німці поважають наших вояків, а поляки - ні?
