Вчера была на встрече с украинской писательницей Оксаной Забужко. Впечатления превосходные: Оксана Стефановна остроумная и интеллигентная женщина. Читала свои поэзии, отвечала на записки из зала. Несколько цитат, которые запомнились:

"Книгарень немає, а читачі є"

"Вірші треба слухати тільки у авторському виконанні. Актори пояснюють, ілюструють прозу, а автори читають, покладаючись на інтонацію. Авторська інтонація зберігає первісний смисл поезії..."

"Пишучи щось, ти якимсь чином пишеш програми на майбутнє... Література справді дописує щось як комп'ютерні програми для реальності, тільки ми не завжди вміємо їх відчитати"

Мабуть, вся поезія великою мірою - любовна лірика, чи це любов до мужчини, чи до світу як такого".

"Любов - це джерело тепла, котре є в тобі, котре має бути в кожній людині, без котрого життя тьмяне, нецікаве й взагалі позбавлене сенсу".

"Війна мовних пуристів завжди приречена".

Забужко - англофилка,и  любовь к британской культуре началасьеще в детстве с "Винни Пуха". О пользе английского рационализма: "Британська культура дуже корисна українцям, бо ми всі такі нарвані романтики,..ми всі дуже погано структуровані, у нас мало "раціо".

Про литературную жизнь в Украине: "Є критики, але їм просто нема куди писати...З українською літературою все прекрасно".

"Ми були УРСР і лишились УРСР...у нас так і не встановлено інститут громадянства, паспорти автоматично дано, без питання, чи хочуть люди бути громадянами України...У на у виборах беруть участь особи, які, можливо, взагалі проти існування цієї держави".

"Треба сьогодні говорити про те, як десовієтизувати країну, а "лучшие умы нации" два роки сперечаються на тему, хто кращий: жінка-бандитка чи чоловік бандит?"

"Є один страх - страх образити Бога...страх порушення якогось природнього і людського закону...а від людей боятись нічого не треба".