Я шел и шел, дрожа от холода, бесконечными коридорами, заглядывая во все двери в надежде, что уж следующая непременно окажется Дверью в Лето (с)Роберт Хайнлайн.

Як же раптово, літом, наче сніг, на голову, в  цілком неочікуваному місці на тебе  з неба звалюється щастя... і як швидко осінні дощі роз'ятрюють його на крихітні уламки, лишаючи тільки слабкий вогник надії. А раптом?..

аквареллю по калюжах.. )