Прорізує крон покривало
Жовтастої іволги свист,
Малюк-соловейко зухвало
Усім демонструє свій хист.
Не видався голосом дятел,
Та заднім і він не бува,
Дзьобатий тесляр заповзято,
Бадьористий дріб вибива.
Ще сутінь утримують хащі,
Ще сонце не з’їло росу…
Не знаю миттєвостей краще,
Ніж в цю поринати красу.