Вісімнадцять років російські керманичі не можуть і не хочуть змиритися з незалежністю України. Своїми діями вони постійно демонстрували своє ставлення до України як до тимчасового утворення, якому дозволено погратися у незалежність. Тузла, небажання демаркувати кордон з .україною, хазяйнування у Севастополі, постійні вказівки про нібито утискання російської мови і «переписування» українцями затвердженої Москвою історії України.

Кремлівська влада жадала зміни керівництва України, щоб воно стало слухняним провідником інтересів Москви.

І ось омріяна Кремлем мить настала – на вище державне крісло в Україні видерся Янукович, якого ще на минулих виборах Путін двічі передчасно поздоровляв з президентською посадою.

І зразу ж новоспечений очільник України прогрувся перед Москвою, заявивши про можливість продовження перебування Чорноморського флоту РФ в Україні після 2017 року, передачі української ГТС під контроль Газпрому, «освобождении русского языка» и багатьох інших речах , солодких для «вуха Москвы».

Безпрецедентне і красномовне явище – благословляв Януковича на президентство московський ієрарх. Дожилися.