Зараз багато хто звинувачує телебачення, інтернет в насаджуванні поганих смаків. От, мовляв, в радянські часи такого неподобства не було.

Але ж несмак, «ширпотреб» заполонив екрани телевізорів 15-20 років тому, що почав користуватись великим попитом. Потребували цієї продукції ті, хто навчався і виховувався в радянські часи. Пострадянське виховання ще не могло вплинути. Перше примітивне бразильське «мило», «Рабиня Ізаура», яку показало радянське телебачення, зібрала біля екранів телевізорів багатомільйонну аудиторію. А низькопробні індійські фільми, які так полюбляла радянська публіка, особливо жіноцтво?

Вєрка Сердючка з'явилася на естраді і екранах телевізорів шістнадцять років тому. І народ, вихований радянською системою, валом валив на неї і насолоджувався вульгарщиною біля домашніх екранів.

Отже, в будь-які часи, в будь-якому суспільстві більшість населення задовольняє свою духовну спрагу ширпотребом. І нічого тут не вдієш.