У 1977 році редакцію газети «Пензенская правда» відвідав відомий журналіст Микола Стор (справжнє прізвище Стороженко) і поділився з журналістами спогадами про Єсеніна. Розповідь Стора я тоді не занотував, тому подам тільки те, що збереглося в мам’яті.

В 1924-25 роках Стор був співробітником газети «Заря Востока» (Тбілісі), в якій публікувався російський поет. В той час Єсенін мав бажання потрапити в Персію, мекку поетів, але добратися до неї не було змоги, довелося обмежитися Тбілісі і Баку. Щоправда, і тут він пройнявся атмосферою Сходу і створив цикл віршів, які назвав «Персидськими мотивами».

Стор розповів про цікавий епізод перебування Єсеніна на Кавказі, який старанно оминали радянські біографи. Восени 1924 року між поетом і його другом Вержбицьким мала відбутися дуель. За словами Стора, приятель сказав Єсеніну: «Твоя Дункан – це капкан». Поет обурився і викликав товариша на дуель. За наганами, якими мали стрілятися, справа не стала, бо як пояснив Стор, в той час кожен чоловік, що поважав себе, мав таку зброю. Єсенін вибрав своїм секундантом Стора. Вночі, ще й на світ не займалося, дуелянти вирушили за Тифліс до обумовленого місця. Не встигли вони завершити свій похід, як їх наздогнав наряд кінної поліції і перепровадив дуелянтів у відділок. Хтось доніс. Невдовзі усіх відпустили. Цим інцидент і вичерпався.

Колишній секундант Єсеніна показав нам ксерокопію чи то візитки, чи поштової листівки, зараз не можу точно сказати, з автографом Єсеніна: «Стору на воспоминание о красных всадниках». «Красные всадники – это полиция», - пояснив Стор. Згодом журналіст намагався опублікувати розповідь про цю подію, але редактори відмахувалися: Єсенін, дуель? Опублікувати неможливо.

Стор стверджував, що ніякої Шагане, якій поет нібито присвятив один з найкращих своїх
віршів, насправді не існувало. Єсенін поетично виклав свої почуття до редактора бакинської газети, в якій публікувався. Коли показав йому свій вірш, той зауважив: «Да ти ж мене прямо бабою зробив!». Єсенін переробив вірш, звернення вже було до жінки. Опублікувала вірш газета «Бакинский рабочий» у січні 1925 року. Стор жартував: «Зараз з десяток армянок стверджують, що вони є тою самою Шагане».

В публікаціях останніх років факт наміру Єсеніна стрілятися з приятелем підтверджується. Але, скоріше за все, це мала бути лише інсценіровка, піаракція.
З подібними пропозиціями Єсенін в той час звертався ще до двох поетів – Леонідзе і Шаншуашвівлі. Стрілятися пропонував холостими набоями. Наперед смакував галас, який здіймуть газети.

Підтвердження повідомлення Стора про «Шагане» я ніде не зустрічав, хоча це було б вагомим аргументом для тих, хто бачить в Єсеніні чоловіка з нестандартною сексуальною орієнтацією.