у осені позичу трохи спокою,
туману напущу у ясність думки,
її, замулену, я вітрові віддам,
а серцю знов підкину краплю муки.

я в осені позичу трішки сну,
це не дозволить бачити світанки,
чіплятися за мрії весняні,
у снах тепер почну плести серпанки.

я в осені позичу безліч холоду,
і зупиню вогонь в душі та тілі,
зніму сонцЯ із себе дОчиста,
і ними зимну землю знов зігрію